Олександр Ткачов

Добрий день, ніч… а можливо, вже ранній ранок, любителі оповідань. Насамперед це місце покликане познайомити вас зі мною. Що ж, я спробую зробити це чесно й цікаво. Ще зі школи я був твердим трієчником, але великим мрійником. Я не розумів математику, зате із захопленням зачитувався Лавкрафтом і Гаррі Гаррісоном. У мені народжувалися не лише прочитані світи, а й власні. Світи зруйнованих війною міст, де виживають останні люди Землі. Світи далекого майбутнього, де Сем Акбаєр летить на край галактики. З 2013 року я вирішив почати писати, як то кажуть, «у стіл». Мені хотілося виплеснути все із себе на аркуш зошита. Пишу я повільно не тому, що немає натхнення, а через важку роботу, яка забирає майже всі сили… Але все ж саме так народилися два оповідання — «Вісник» і нещодавно завершене «Серце Галактики», яке я, набравшись сміливості, вирішив почати публікувати. Із 30 глав планую викладати по дві щотижня — не тому, що лінуюся, а тому що перекладаю текст українською мовою. Ну, в принципі, це все. Якщо вас зачепить прочитане, це буде для мене найкращою похвалою. І, можливо, разом зі мною ви пройдетеся світами, у яких я живу.

Всім привіт!

Друзі, як вам останній сюжетний поворот? Мені дуже цікаво почути вашу думку. Попереду — останні дві глави, які дадуть відповіді на всі запитання й розставлять усі крапки над «і».

Сьогодні

Моє вітання.

Моє вітання. Якщо вам сподобається моя розповідь — пишіть. Мені цікаво, чи не важка на початку структура оповідання і чи загалом цікаво читається.

26.05.2026