Олександр Ткачов

Добрий день, ніч… а можливо, вже ранній ранок, любителі оповідань. Насамперед це місце покликане познайомити вас зі мною. Що ж, я спробую зробити це чесно й цікаво. Ще зі школи я був твердим трієчником, але великим мрійником. Я не розумів математику, зате із захопленням зачитувався Лавкрафтом і Гаррі Гаррісоном. У мені народжувалися не лише прочитані світи, а й власні. Світи зруйнованих війною міст, де виживають останні люди Землі. Світи далекого майбутнього, де Сем Акбаєр летить на край галактики. З 2013 року я вирішив почати писати, як то кажуть, «у стіл». Мені хотілося виплеснути все із себе на аркуш зошита. Пишу я повільно не тому, що немає натхнення, а через важку роботу, яка забирає майже всі сили… Але все ж саме так народилися два оповідання — «Вісник» і нещодавно завершене «Серце Галактики», яке я, набравшись сміливості, вирішив почати публікувати. Із 30 глав планую викладати по дві щотижня — не тому, що лінуюся, а тому що перекладаю текст українською мовою. Ну, в принципі, це все. Якщо вас зачепить прочитане, це буде для мене найкращою похвалою. І, можливо, разом зі мною ви пройдетеся світами, у яких я живу.

Ну от і все...

Дякую кожному, хто дочитав цю історію до самого кінця. І окрема подяка тим, хто зміг відчути її так само, як колись відчув її я. Тепер ви знаєте історію Сема. Історію, яку йому лише належить прожити... через тисячу років після

01.07.2026

Всім привіт!

Друзі, як вам останній сюжетний поворот? Мені дуже цікаво почути вашу думку. Попереду — останні дві глави, які дадуть відповіді на всі запитання й розставлять усі крапки над «і».

29.06.2026

Моє вітання.

Моє вітання. Якщо вам сподобається моя розповідь — пишіть. Мені цікаво, чи не важка на початку структура оповідання і чи загалом цікаво читається.

26.05.2026