Надін Лавріна

Є ті, хто пише при каві, під музику, у кав’ярнях. А є я — та, що пише у темряві. Бо тільки тоді я бачу їх: драконів, що сплять під шкірою реальності. Моя тиша — це не самотність. Це портал. І коли я входжу в нього, світ замовкає, а полум’я історії народжується саме.