Книги
Конкурси
Блоги
Колекції
Бібліотека
Вхід
Реєстрація
Жанри
Всі жанри
Міське фентезі
Фентезі
Сучасна проза
Жіночий роман
Любовні романи
Підліткова проза
Фантастика
Історичний роман
Фанфік
Бойовик
Детектив
Трилер
Гумор
Містика/Жахи
Не художня література
Дитяча література
Різне
Любовне фентезі
Короткий любовний роман
Історичний любовний роман
Сучасний любовний роман
Любовна фантастика
Бойова фантастика
Наукова фантастика
Постапокаліпсис
Антиутопія
Бойове фентезі
Поезія
Молодіжна проза
Добірки
За популярністю
За оновленнями
Новинки
Бестселери
Колекції
Lonture
Я мрійник, що лиш на папері лишаю слід свій от і все. Сиджу я у високій вежі, і з вежі тої, обережно, Дивлюся в далечінь туди... Туди, де сонце світить не мені, Де гори інші, інші ріки, Там люди не такі великі, та всеж живі. Дивлюся в ішний бік я з вежі, І там, і там мене бентежать, Ті нові скелі, інші води, палаци нові і пригоди. Я хочу бачити їх всі! Дивлюся в третій бік я з вежі, Але не бачу, там є межі, там чорний ліс, Там та гора, що тінь свою, мов ту пітьму, на мирні землі простягла. Я з тим миритися не можу, дістаючи свого пера, У книзі з назвою "Пітьма" я як завжди пишу слова. Пітьму я хочу відвернути, щоб оком хоч одним тоді, Я міг тихенько зазернути в простори нові, новії світи. Я ліс і тіні розсуваю, я гори скручую, зминаю. Пишу я, як я їх долаю, я фантазую, я страждаю. Я мрію, може хоч колись заллється світлом чорний ліс. Гора із льоду і каміння розтане, потече струмінням, У нові ріки обернеться і тінь від неї колихнеться, Посчезне перед світлом дня, а в слід за нею зникне і пітьма. Останнє слово я закінчив, я книгу кинув і тоді, Із книги вирвались сторінки, вони кружляли, а коли, До долу всеж таки упали, передімною повставали. То більше були не сторінки, а камені або цеглинки. Тоді зрадів я мов дитя! Я новий поверх будувати почав у гору в височінь. Коли закінчив то здінявся і погляд кинув в далечінь. У третій бік я роззирався, гора стоїть, стоїть і ліс. Та зараз бачу я вже далі, а там за тою крижаною, За тою страшною горою живе народ і поживає, І горя він во вік не знає, він сонця промені хапає, Палюче сонце полюбляє, і як яскраво світить зірка! Я зрозумів то не біда, не в моїй владі розсувати, І гори й ріки турбувати, я хочу лиш спостерігати, Як там живуть оті світи. Я буду й далі будувати, все нові поверхи й тоді, Що стану там спостерігати? Не стану навіть припускати. Я мрійник щож тут ще сказати, і вежа моя, вона з мрій.
Поділитися
Поскаржитися
Твори
Блог
У користувача поки що немає написаних блогів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше
Дозволити