Ланіакея Багряна

Я пишу наукову фантастику про місця, де закінчуються карти — і починається людина. Там, де світ стає занадто великим, занадто темним або занадто правдоподібним, щоб залишатися «просто пригодою», у моїх історіях з’являється головне запитання: що ти робиш із собою, коли зовнішні правила більше не працюють?

Мені цікаво не лише «які технології можливі», а «якою ціною вони стають буденністю». Мої сюжети — це динаміка, ризик, напруга, але в центрі завжди внутрішній рух героя: від самозахисту й упереджень — до ясності, від страху — до відповідальності, від потреби бути сильним — до здатності бути живим.

Я люблю інтелектуальні діалоги, моральні дилеми, психологічну глибину і атмосферу невідомого, що притягує так само сильно, як лякає. Мої персонажі часто опиняються у ситуаціях, де «правильний вибір» не існує, а існує лише вибір, який доведеться витримати. Саме там народжується справжня близькість, справжня свобода і справжня ціна істини.

Моя наукова фантастика — про те, як упередження спотворюють реальність, як інстинкти піднімаються з глибин, і як людина вчиться бачити без самообману. Це історії про межі — зовнішні й внутрішні. Про території, які підписують просто й чесно: Hic sunt dracones.