Вже завтра...
— До речі, — я кашлянула, — нагадаю, що зі зростом сто вісімдесят два мені пощастило. Ти ж усього на десять сантиметрів вищий. Тому я не буду гномом в команді.
— Не гном, але й не Шварценеґґер. Добре, слухай сюди,
27.06.2025
0
2 розділ вже завтра...
— Ти завжди так виходиш на людей, чи це мені пощастило?
Я відкрила рота, щоб щось відповісти, але натомість просто зробила півкроку вбік і мовчки пройшла повз.
— Якщо це твій стиль знайомства — можеш одразу й тренеру
27.06.2025
2
Вже Завтра...
— Це не школа, Данні. Тут не можна грати в переодягання. Це реально небезпечно.
— Але це... це може бути єдиний шанс.
25.06
лід між нами
24.06.2025
0
Вже 25.06
БАМ.
Телефон вискочив із руки й ковзнув під лавку.
— Дивись, куди йдеш, козел! — випалила, машинально.
Коли я підняла очі… Ох.
22.06.2025
0
Анонс нової книги...
Анотація
Університет її мрії. Команда, де не має бути таких, як вона.
Ім’я, яке не належить їй.
Важко тримати рівновагу, коли кожен крок — це частина вигаданої історії.
Тут помічають усе. Тут немає права на помилку.
19.06.2025
1
Нові розділи опубліковані
Я провів долонею вздовж її стегна, ковзнувши пальцями під поділом сукні, і почув, як вона тихо видихнула. Її тіло трохи вигнулося мені назустріч — майже непомітно, але достатньо, щоб я зрозумів: вона повністю в грі.
18.05.2025
0
Новий розділ...
Це було неможливо. Я стояв на її могилі. Це не могло бути реальністю. Але я дивився на неї. На її справжнє обличчя. На ці очі, які я колись любив.
12.05.2025
0
Нові розділи вже завтра...
— Рафаеле… — голос мій став глухим від паніки, але я не зупинялася. — Відкрий очі, я прошу тебе…
Тепер, коли я була так близько, я могла бачити, як важко йому дихати. Кожен його вдих був важким, наче він змушений
11.05.2025
0
2 нових розділи вже чекають на вас...
Її тіло було так близько до мого, що я відчував її дихання.
Вона знала, що я не з тих, кого легко обвести навколо пальця. Але, чорт забирай, як же вправно вона намагалася.
Її губи ледь здригнулись — не зовсім посмішка, ще
11.05.2025
0
Новий розділ вже чекає...
10 років без неї. 10 років, сповнених порожнечею. Я жив в надії, що колись зустріну її знову, що її погляд зустрінеться з моїм і я зможу сказати, як сумую, як я її люблю. І все, чого я хочу зараз — це ще раз побачити її. Вона була
10.05.2025
0
Нові розділи опубліковані
В його погляді — нічого.
Жодного проблиску впізнавання.
Навіть натяку.
Можливо, він справді забув. Забув мене, ті дні, ночі, забув усе.
Можливо, зустрічав так багато жінок за ці роки, що мої риси стерлися в нього з пам’яті.
Я відчула,
10.05.2025
0
Новий розділ вже опубліковано
Раптово він схопив мене за комір і силою притиснув до залізної стіни контейнеру. Холодне лезо уперлося в моє горло.
Його дихання було рівним. Голос — той самий спотворений баритон.
— Дай мені причину, щоб не перерізати
09.05.2025
1