— Рафаеле… — голос мій став глухим від паніки, але я не зупинялася. — Відкрий очі, я прошу тебе…

Тепер, коли я була так близько, я могла бачити, як важко йому дихати. Кожен його вдих був важким, наче він змушений був боротися за кожну частку повітря. Але потім, на мить, його очі розплющилися — тільки на кілька міліметрів, і я відчула, як моє серце стискається від полегшення.