— Рафаеле… — голос мій став глухим від паніки, але я не зупинялася. — Відкрий очі, я прошу тебе…
Тепер, коли я була так близько, я могла бачити, як важко йому дихати. Кожен його вдих був важким, наче він змушений був боротися за кожну частку повітря. Але потім, на мить, його очі розплющилися — тільки на кілька міліметрів, і я відчула, як моє серце стискається від полегшення.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати