Зведені. Я втечу від тебе 18+

Я сміливо дивлюся в потемнілі очі зведеного брата.
— Ти постійно мене торкаєшся. Спочатку за плече тримав, тепер за підборіддя хапаєш. А без рук ніяк не можна? Боїшся, що я втечу?
Очі Кирила звужуються, його подих обпалює щоку. Він занадто близько. І отруйна гіркота його парфумів знову проникає в легені, туманить розум. Я мружуся. Лише на мить. Мені потрібно звикнути, потрібно вистояти.
— Від мене не втечеш, — самовдоволено посміхається він, міцніше стискаючи пальці на моєму підборідді.
— Сумніваюся, — роблю крок назад і впиваюся лопатками в тверду стіну.
— Ми тепер одна велика дружна сім'я, — з очевидним сарказмом вимовляє Кирило. — Тож ми будемо часто перетинатися, дорога сестричко.