Зписки дорослому сину

Це записки, які прочитає мій син, коли стане достатньо дорослим, щоб відчути світ серцем.
Колись він дізнається, що виростав у місті, де ночі пахли тривогою, а ранки — кавою й новим надіями.

Я писала йому про війну так, як пишуть про любов: обережно, щиро, між рядками.
Про страх, що засинав під ребрами, і про сміх, який будив нас щоранку.
Про те, як ми вчилися жити у хиткому світі, не втрачаючи тепла один одного.

Ці сторінки — наш спільний шлях: його маленькі кроки й мої великі одкровення.
Шлях, який ми колись перечитуватимемо разом,
як доказ того, що навіть у темряві люди здатні творити світло.