Жінка і книжка (з великим сенсом і капцями).

У світі, де панують екрани, одна жінка обирає читати паперові книжки — не з ностальгії, а з внутрішньої потреби. Її кімната — храм історій, де кожна річ має пам’ять, а книжка здатна образитися й заговорити віршами. Цей есеїстично-фантастичний текст — мандрівка у простір між реальністю та уявою, де читання стає екзистенційною практикою, способом не загубитися, а вижити в часи поверхневої інформації. Теплий, іронічний і глибокий твір для тих, хто досі вірить у силу слова.