23 298
“Право на щастя”
Анотація до книги "Життя На Трьох"
Назар став батьком.
А його дружина дізналася про це ще до народження дитини.
Він не зраджував. Та жінка була в його житті ще до зустрічі з Катею. Випадковий роман. Одна помилка. Один тест на вагітність, який змінив життя всіх.
Тепер у Назара є син від іншої жінки.
У Каті — страх втратити коханого чоловіка.
У Яни — розбиті мрії про щасливу родину.
Вони опинилися в пастці обставин, де немає правильних рішень.
Чи можна зберегти шлюб, коли між подружжям назавжди стоїть чужа дитина?
Чи здатна жінка прийняти сина свого чоловіка?
І чи вистачить кохання, щоб пережити те, до чого ніхто з них не був готовий?
Історія про любов, помилки, прощення та вибір, який змінює долі.
Продовження роману «Право на тебе». Книги можна читати окремо.
А його дружина дізналася про це ще до народження дитини.
Він не зраджував. Та жінка була в його житті ще до зустрічі з Катею. Випадковий роман. Одна помилка. Один тест на вагітність, який змінив життя всіх.
Тепер у Назара є син від іншої жінки.
У Каті — страх втратити коханого чоловіка.
У Яни — розбиті мрії про щасливу родину.
Вони опинилися в пастці обставин, де немає правильних рішень.
Чи можна зберегти шлюб, коли між подружжям назавжди стоїть чужа дитина?
Чи здатна жінка прийняти сина свого чоловіка?
І чи вистачить кохання, щоб пережити те, до чого ніхто з них не був готовий?
Історія про любов, помилки, прощення та вибір, який змінює долі.
Продовження роману «Право на тебе». Книги можна читати окремо.
дитинасильні героїсильні емоції
Зміст книги: 69 глав
51 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиШановна авторко, у цій книзі дійсно Назар своїми вчинками підтвердив свою любов, вірність у коханні до Каті, хоч я не зовсім довіряла для Назара,а ще більше - Яні. Великий плюс йому за турботу та допомогу Яні у вихованні свого сина. Хоч і не думав про дитину саме так,але не залишив на роздоріжжі. Дуже важливу роль відіграла Катя, бо кохала свого чоловіка і всім серцем приросла до дитини, завдяки вірності Назара.Шановна авторко, дякую . Досягли і розкрили свій задум. Але я, мабуть, ніколи не погодилася б на ,, життя на трьох".
Марія Іщук, Пані Марія, дякую, що були зі мною в цій історії. Запрошую вас в наступну, вона вже у мене на сторінці "Хімія після тридцяти". Мені приємно, що ви відчули мій задум, я хотіла відтворити нестандартну модель родини, так це не для всіх зрозуміло і прийнятно - ми всі різні. Моя ідея не показати, що так треба, а більше помістити читача в нестандартну історію, щоб він порефлексував на цю ситуацію
Щастя -це талант цінувати те,що у тебе є,а не чого немає (Вуді Аллен). Ну якось так, справді. А ще воно криється у досить простих,на перший погляд, речах. От щось подібне сталося з Вашими героями. Врешті вони щасливі, хоча збоку це нагадує різдвяну історію,яка могла статися будь - де і будь - коли. Особисто мені не вистачає інтер'єру часу, сьогодення, теперішніх обставин.
Ярослава Машарова, Дуже влучні слова Вуді Аллена)) ця історія в голові жила багато років тому нема деталей сьогодення, забарвлення війни, хоча пригадуючи початок війни, як всі виїжджали хто куди і з ким, то тоді багато сімей будували нові відносини між дітьми, дружинами колишніми і нинішніми
Багато плетистої троянди, хоча багато її не буває. І лаванда. Це якщо ми про щось казкове.
Вітаю з книгою! Підписався. Запрошую на свою сторінку.
Яна примітивна, тобто приблизно така,якою й була недавно: діє ц мислить у межах колишніх установок і навичок. Випила зайвого - й полізло з неї все це. Нагадаємо про пошкоджену контрацепцію й мамині інструкції. Це ж не кожен може таке зробити. І хоч ніби усе і минулому але час від часу повертатиметеся колишня Яна зі своїми "заводськими ' налаштуваннями. Ну не змінюються люди до невпізнаваності.
Авторко, заводите читачів в оману. Я вже зовсім не те подумала про Назара. Але він виправдав свою довіру. Дякую.
А може він у Яни ?
Ніна, на мій погляд це був би передбачуваний поворот подій, але точна відповідь в наступній главі)))
Можливо я недооцінюю Назара, але чомусь зовсім Катя забула, що ще є Максим і з мамою проживає в тому самому під'їзді. Чому, Назаре, не повідомив дружину, а сам зник? Вже охолола любов до неї?
Марія Іщук, розв'язка вашого припущення вже завтра)))
Можливо у Яни?
Любов Грузевич, відповідь вже в наступній главі)))
Нарешті драйв. Юристи часто потерпають від конкурентів своїх клієнтів, ніж самі клієнти. На них можуть тиснути так,що доводиться зникати. Тому й телефон розряджений, щоб не вичислили,де він перебуває? Ну таке ще можна припустити. А от чому жодного пояснення дружині і чому не розбудив, жодної думки немає, хіба що не хотів, щоб вона хвилювалася. Але ж вона все одно хвилюється. Іноді близьким нічого не кажуть, щоб не наражати їх самих на небезбеку. Що ж Ви таке приготували для своїх героїв?! А щодо чатів,то однозначно "сім'я".
Ярослава Машарова, Рада, що заінтригувала)))
Коментар видалено
Авторко, чекаємо продовження. Дякую.
Марія Іщук, Трохи збилась з свого графіку, невелика перерва на родину, батьки, племінники, діти - хочеться набутися разом, бо зустрічі рідко
Я залишила батьківський дім дуже молодою без особливих сентиментів,бо,як усі у цьому віці,хотіла змін у своєму житті і , звичайно, самостійності. Надалі мінялися і квартири,і дачі, але просто закривалися одні двері,і відкривалися інші, бо зі мною в нові стіни йшли мої рідні люди. Але зараз, коли моє місто біля моря вже більше двадцяти діб обстрілюють з усіх боків і видно,як у морі горять судна, як руйнується наш історичний центр, намагаюся не думати про те, що буде, раптом щось станеться з моїм домом. Стримую свою уяву, хоча виходить не дуже.
Ярослава Машарова, Для мене питання дому дуже чутливе, наразі. З першого дня заміжжя ми з чоловіком живемо в окремо, це були не наші квартири, але я знала що це наш дім, батьківська квартира досить швидко перестала бути домом, більше як спогад про дитинство і усвідомлення, що я вже доросла. Але зараз проживаючи в Польщі, я не можу назвати ні цю країну, ні квартиру в якій живу, що це мій дім, внутрішнє відчуття як в пісні гурту Один в Каноє "У мене немає дому". Наразі моє визначення дому - дім це там де мої діти і чоловік
Анотація заінтригувала, тож додаю в бібліотеку. Підписка та сердечко книзі. Буду рада взаємній підписці.
А в Яни все складається так, як передбачила мама. Про дитину піклуються і тато, і Катя. А своє особисте життя - геть в сторону, на другий план. І навіть, квартиру Катя знайшла в своєму під'їзді, із всіма зручностями.Тільки до якої квартири буде приходити раніше із роботи Назар до Яни, чи додому? Катерино, хай Назар привезе Яну додому - буде дві дружини і син. Я розумію, що душа у Каті добра, хоче допомогти другим, а про себе забуває. А Яна тільки мріє, щоб заскочити до Назара в ліжко.Можливо хтось мене засудить, але це - істинна правда.
Марія Іщук, Так це ж чудово для Яни,що Катя їй допомагає!
А що кардинально змінюють відверті розмови, якщо не змінюються обставини,які диктують і темп,і зміст поточного життя? І скільки їх буде цих розмов в залежності від того,якими будуть ці обставини? Назар тягнутиме свою роботу,бо так треба,і до речі, від його грошей залежить дуже багато. Яна з Максимом теж нікуди не дінуться. Катя цілком залежна від обставин, які має прийняти і розділити з чоловіком. Знову ж таки, основний тягар у такому випадку на жінках.
Якась чиста Санта Барбара.Ну і що це за життя.Яна повисла на шиї у Назара і Каті ,як камінь .Буде постійно,то малий захворів,то впав і. т. д......
Ніна, Розумію ваші переживання, дякую за ваш коментар. Не буду розкривати наступні глави, але скажу, що Яну очікують зміни, вона стане більш дорослою
І цінує якісну літературу і любов до своєї справи.
Ярослава Машарова, ❤️
На мій погляд, після такого фахового сеансу психотерапії Катя повинна захистити кордони власної сім'ї. А то справді Яні буде то страшно, то кран протікатиме три рази на тиждень, то ще щось. До гарного швидко звикають, а Яна довно звикла до страховок з боку батька дитини. Поки що коробки і чужі гроші - ось і все. Це не антипатія до цієї героїні -це досвід багатьох сімей з дітьми різного походження. Поки що всі захоплюються чарівним немовлям, яке виросте підлітком і поставить свої питання до батьків. Шановна авторко, дякую Вам за таке зворушливе звернення до нас, Ваших шанувальників. Ми теж цінуємо зворотний зв'язок з автором,який спілкується з читачами як із спільнотою,що любить читати і цінує які
Ярослава Машарова, Я дуже ціную кожну думку, мені цікаво читати коментарі як читач бачить героїв, бо я бачу книгу в цілому тому для мене це орієнтир чи правильно я передала образ з голови
Щастя як відсутність (на даний момент) нещастя є надто нетривалим емоційним станом людини. Воно руйнується певним рядом обставин дуже швидко. У наших героїв майже патова ситуація: вся відповідальність за дитину знову падає на них попри те, що вони мають жити саме своє життя. Всі ті слова, які вони хочуть один одному сказати, справді відклалися на невизначений час через об'єктивні причини. І що далі? Невідворотна криза у стосунках,бо немає часу приділяти увагу самим собі?
Шлях горювання,як це називають психологи і навіть створили для цього спеціальні тренінги, кожен проходить індивідуально в залежності від накопиченого життєвого досвіду, темпераменту й емоційної зрілості. Щодо Яни, то дві складові з перерахованих не на високому рівні. Якби в неї була стабільна сім'я, то вона б швидше прийшла до норми. Але виникає питання: чому Яна ні разу не згадала про "аферу",що вигадала її мати, після її смерті?
Ярослава Машарова, На початку книги, Яна усвідомила свою помилку, це головне, а далі у неї так швидко розвивались події в житті, що вже не було часу повертатися знову до пройденого моменту
Яна ще зовсім дитина.Дитина народила дитину.За що Каті все це?
Ніна, Щодо Яни ви праві на 100 %, а у Каті свій шлях, її ведуть не емоції, а здоровий глузд)))
Ця Яна безхребетні геть,або дуууже хитра,як мама.Дуже шкода Катю.
Ніна, Підтримую Вашу думку. Посварилась на Катю, а тоді ще хотіла скочити у ліжко до Назара. Має вона свій хитрий план.
А де мамина квартира?Яна пливе за течією .Влізла в чужу сім'ю і вважає що її всі винні Пора дорослішати,коли псували захист не думала.
Ніна, З Вами погоджуюсь100%. А як би Назар не був відповідальний, то як би жила?
Ну от воно: " на трьох": наразі відповідальність уже на Каті. Вона ж не кине сина Назара невідомі де. Повезе до себе? І замість затишку на двох після розлуки... будуть учотирьох? Звичайно, якщо так,то це Катю відволіче від своїх проблем, тобто додасть нових.
Ну так,Всесвіт не лише перевіряє,а ще й іноді над нами експерементує , щоб узагальнити певний досвід.
Так,у певні моменти життя ми стаємо заручниками або жертвами випадку. Назару прикро,що вечір зіпсовано, але робота first. У цілому правильно, особисте трохи почекає, ну якихось декілька днів... Для Каті це вже проблема довіри: сумніви,чи, може, він перегорів, втомився, на нього може чекати розвага у вигляді чергової яни, бо в минулому він той ще плей бой. Чому б їй так не думати? Букет півоній можна розцінювати як просто елегантний жест вибачення. Що їй наразі думати,коли вона не впевнена в собі, не знає,що чекати від майбутнього, чи зможе ще народити,чи попереду роки боротьби за бажану дитину. А він узяв і кудись чкурнув,та ще без зв'язку. Чудова ситуація в сюжеті: перевірка на міцність Катіної довіри.
Ярослава Машарова, я вірю в магічне мислення і те, що всесвіт нас чує і інколи він нас перевіряє - ти цього дійсно хочеш? Ця пауза покаже, що насправді хоче Катя і Назар від відносин
Найтемніше, може,й позаду, але найскладніше ще попереду. Якщо Катя й прийняла реальність,то певна образа на Назара, нехай і підсвідома, збережеться й надалі. Треба буде до кінця прийняти ще одну реальність з Максимом,бо подібні ситуації з дитиною будуть повторюватися з різних причин. Як себе не накрутити і залишатися спокійною? Катя хоч і психолог , але звичайна жінка,яка хоче, щоб її чоловік належав лише їй. Це ж зрозуміло.
Ярослава Машарова, Якщо чоловік дарує відчуття, що ти важлива, головна, єдина + відсутність власних комплексів, то тоді ти його не ділиш з іншими жінками. Мені провелась аналогія з свекрухою, це ж також зона діління уваги чоловіка між дружиною та іншою жінкою, іноді мами не можуть прийняти, що їх синочки виросли або знають як їм жити краще і не приймають дружин, тоді такі стосунки руйнують родини не гірке коханок
На мою читацьку думку, та сама "легкість та адекватність" ,яка є не ідеалом,а нормою, здобувається в бою насамперед з власними упередженнями , ревнощами та егоїзмом. Далеко не всі пожертвують своїм спокоєм заради чужої дитини. На жаль, такий тягар несуть жінки, чоловік якої вже має дітей. А батько і чоловік відігрують свої різні ролі в паралельних реальностях. І знову ж таки, добре, якщо цей чоловік фінансово спроможний забезпечити усіх і охоче це робить. А якщо ні? Є, звичайно, сім'ї,де усі дружать і не мають претензій. Як правило, це тоді, коли на всіх вистачає і уваги, і грошей.
Ярослава Машарова, Дуже влучно підмічено, щодо грошей та уваги, я б це навіть занотувала як рецепт щасливих будь -ких відносин)))
Пані авторко, дуже тонко, дуже чуттєво та зворушливо передаєте біль і крик душі Каті. Досить того, що втратила дитину, а тепер ще потрібно боротись за коханого. Вона почала сумніватись у ньому., адже Назар ночує у Яни.
А чи варто приходити до дитини і який приклад показувати, якщо тато не кохає маму? Що будеш говорити, Назаре, дитині, коли підросте? Можливо у житті Яни з'явиться кохана людина і буде Максим зростати у повній сім'ї, де будуть і мама, і тато. Адже не той батько, який народив, а який виховав. А ти Назаре повертайся додому, не давай Яні сумнівних надій..
Авторко, я захоплююсь великою турботою та відповідальністю Назара, його коханням до Каті та по відношенню до дитини, але не життям на трьох.
Пані Зозуля, Пані авторко, я погоджуюсь, бо в реальному житті цих випадків є дуже багато. Але мене хвилює те, що Назар приходить до Яни, ніби у свою квартиру, займається дитиною і залишається на ночівлю. А якби була вдома Катя, сам йшов би до Яни, бо хвора дитина? І саме такою поведінкою знищує свою власну сім'ю, і надає сумніви Яні. Вона знає,що він має дружину, а ночує в неї. Чому? Ось і знову Яна припустилась помилки. . Авторко, не ображайтесь на мою думку. Мене захопила дуже ця книга, особливо щире і вірне кохання до Каті, але не можу погодитись із життям на трьох. Дякую.
Романтична історія першої книги змінилася на серйозну соціально- психологічну драму. Справді, чи можливе життя на трьох?
Ярослава Машарова, Мені здається в таких історіях коли тільки будуються стосунки легкості нне буде і так місцями це схоже на трилер)))) але коли вже стосунки вибудувані. правильно, без образ, де всі дорослі, то там легкість і адекватність, яка часто збоку сприймається чомусь як щось дивне
Ось і саме ця прив'язаність Назара до Макса, турбота за чужу сім'ю, в яку втягнув Катю, бо вона змушена була на це погодитись, бо із однієї сторони кохала чоловіка і хотіла йому допомогти, а з іншої , щоб не ревнувати , вона погодилась із ним відвідувати Максима.А чи думав Назар, що його ,, щедра допомога" Яні обернеться проти нього і коханої втратою їхньої спільної дитини? Чому не знайшов няню, людину, яка б змогла цим зайнятись? Чому здоров'я Каті стало на другому місці? Чому не забезпечив спокій дружині? Її потрібно було відпочивати, сміятись, ходити на прогулянки, вона доглядала чужу дитину.І саме цей душевний неспокій спричинив трагедію їхньої сім'ї. І я особисто засуджую Назара. А в цей важкий час він повинен бути біля Каті, але він залишився із Яною ночувати. Невже він зможе зрадити кохану? Я не прихильник Назара і ніколи не погодилася б із життям на трьох. Дякую за таку важливу тему. Адже життя на трьох не підвищує життєвий тонус, а вбиває наповал і кохання, і людину.
Назар не ідеальний ( див. книгу першу). І не треба. Достатньо бути емоційно зрілим та мати відповідний досвід, щоб не пробувати вступити в одну й ту саму річку двічі. У нього є гідна пара - Катя, за яку він бореться. Навіщо йому чергова халепа у вигляді Яни. Хоч вона й мати його сина, але це не про стосунки. А от з боку Каті можуть бути сюрпризи, і ревнощі через Яну й сина цілком можливі, особливо зараз.
А що між ними може змінитися? Максим народився внаслідок зіпсованої контрацепції,а не великого кохання і мав стати засобом маніпуляції, щоб безбідно жити, бо батько має гроші. Для Назара це було пересічною інтрижкою, щоправда, з серйозними наслідками. Навіть якщо Яна щось спровокує щодо нього,то все провалиться за найкоротший термін, бо для Назара важливий лише син, та й вона зараз радше як дитина,а не спокусниця. Не той рівень.
Назар може просто втомитися від усього, коли відчує, що його зусиль не достатньо, щоб подолати депресію Каті. У нього вичерпається ресурс, і тоді багато що зміниться. Каті треба вибиратися з мушлі і подбати про чоловіка. Врешті це вагітність, не дай Боже народжена дитина. А от у Назара є син,і він не хоче переносити свою драму на нього.
Ярослава Машарова, Може, але мені здається що саме в таких моментах і перевіряється кохання, чудово бути разом коли все прекрасно, але коли стається щось погане це якраз можливість проявити почуття, терпіння. Чоловіки швидше переживають втрату,так У Назара є вже син і він ніколи не переживе страху чи зможе він стати батьком? Жінки набагато довше переживають - бо це ж перша вагітність, далі невідомість, чи зможе вона завагітніти, а як пройде ця вагітність + в данний момент відбуваються зміни в самому тілі, це не швидкий процес, хтось справляється швидко, хтось зависає в цьому стані надовго, тому на мою думку чоловіку треба запастися терпінням і дати оплакати цей стан, краще це зробити довго зараз, ніж жінка буде згадувати і переживати це ще багато років поспіль
Поведінка Каті скоро буде дратувати всіх, якщо вона не приведе себе до тями. Прикро, що так сталося, але глибоку жалобу не можна затягувати. Щодо Назара це несправедливо. І правильно мама хвилюється за них, щоб вони не наробили дурниць на тлі самозвинувачень.
Ярослава Машарова, Так це дійсно виглядає з боку жахливо і несправедливо по відношенню до Назара, але коли накриває депресія - ти не можеш її контролювати і іноді вона тебе вкладає під ковдру надовго, не діють установки - все погорювали, завтра встану і продовжу жити це життя, настає ранок, а сил просто нема(((
Як правило,сімейна криза тут невідворотна, особливо якщо у чоловіка вже є дитина в іншій сім'ї. Чоловіки швидше адаптовуються. Справді, практикуючі психологи кажуть,що собі і власній сім'ї вони не можуть допомагати попри набутий досвід і знання. Тут потрібен так званий супервізор, який може допомогти колезі вийти з кризи , подолати травмуючий фактор. Або ще якась ситуація, що витіснить ту, що наразі є найболючішою. Складну проблему Ви піднімаєте у своїй книзі.
Так,це справді не вигадка. Саме це відбулося з моєю близькою подругою, і вона потім роками підраховувала, скільки років виповнилося б її дитині, навіть після народження другої.
Ярослава Машарова, Нажаль так, нещодавно в фейсбуці натрапила на пост в групі про завмерші вагітності і мене вразила кількість коментарів, стільки жінок пережили цей досвід і часто вони тримають це в собі, про такі історії не розповідають друзям, близьким, можливо через те, що цей біль залишається невисловленим він болить на протязі багатьох років
Ну от: мінус один,на жаль. Усе було надто добре, щоб так надалі і тривало. Тепер можливі варіанти, і на користь Яни також.
Ярослава Машарова, Життя нажаль завжди як зебра, то біла смуга, то чорна, вони різної широти, але неодмінно чергуються. Мені здається проживає щасливе життя той хто це розуміє і вміє перетерпіти чорну. На перед забігати не буду, сама не очікувала, що сюжет буде такий дратичний, але попереду всіх очікує щасливий кінець)))
Агресія у відповідь на небайдужість і співчуття - абсолютно закономірна реакція. Це від власного безсилля і, щоправда, заздрості. Одні мають усе, насамперед стабільність. Інші залежні у всьому. Ну правда: у Яни ні освіти,ні роботи, ні життєвого досвіду. І, головне, немає фінансової стабільності. Це
ж не та доросла жінка,що свідомо народжує "для себе" маючи на це гроші. Максим народився заради маніпуляції ,але став єдиною близькою людиною
Як би цинічно це не звучало з боку Олега, але ж він має рацію, питаючи "навіщо"? Чи варто нехтувати соціальною і моральною відповідальністю, якщо ти не маєш ресурсів виховувати дитину самостійно? І що буде з цією дитиною? Вся надія на інших? Але обставини можуть так скластися, що допомоги не буде.
Тепер можна народити без безпосередньої участі чоловіка. Медицина далеко пішла. Але все одно: дівчина з дитиною - і вже ніби інший суспільний статус
Ярослава Машарова, Згодна з вами, це стереотип, який існує в нашому суспільстві, деякі чоловіки вважають, що якщо одружуються на дівчині з дитиною, то вони молодці - створюють типу родину, не усвідомлюючи, що мама з дитиною це вже була родина і не він їх бере в свою, а стає частиною вже існуючої родини, тому мабуть і виникає так багато проблем, де ці чоловіки не можуть знайти спільну мову з цими дітьми. Мені хочеться показати, читачам, що в стосунках "так можна"
Індійські мудреці радять сприймати своїх дітей не як власність, а як гостей в своєму житті. Гості на те й гості,що вони побудуть біля нас і підуть собі, і ми їх не можемо затримувати. Почуття провини матері Назара правильне: з її вибору шляху сина почалася вся ця катавасія в його особистому просторі, а дитина, небажана й зроблена заради маніпуляції, не винна ні в чому. Але все це придумала покійна мама Яни, пустивши її теж не тим шляхом. Чи, може, Всесвіт звів їх разом заради маленького хлопчика? Щось я забагато філософії завантажила. Просто цікава книга, примушує подумати, і про себе в тім числі.
Ярослава Машарова, Ярослава, дуже дякую вам за коментарі❤️ про дітей ви в саму точку, я почула цей вислів коли моєму синові було 3 роки і в цей момент ми переживали сепарацію свекрухи від сина, їй було дуже важко, хоча він був дуже дорослий, але для неї це було дуже боляче - саме усвідомити, що він живе окремо і у нього своя родина, я ж дивилась на свого сина і розуміла, що колись він виросте і піде, а зараз мій час і треба ним надихатись))) я чула, що мені казали, от пройде час і у тебе зміняться відчуття, але мій син вже підліток і моє ставлення не змінюється, я ціную час проведений з дітьми, але намагаюсь сприймати як окремих особистостей, а не як продовження мене))
Разом з героями також рефлексую, проживаю певні моменти, в мені за останні роки було багато змін)))
Ще одна одвічна соціально - психологічна проблема: жінка "з причепом", як кажуть. І байдуже,що жінки можуть бути самодостатніми. Тепер і народжують без посередної
Справді, питання правильне: що буде далі, через п'ять років? А через десять,коли діти стануть підлтками? Як буде поділено батьківську увагу? Поки що все майже ідилічно, але,за законами жанру, щось має статися. Якесь випробування для всіх?
Ярослава Машарова, Так ви праві, буде випробування. Важкий момент у житті Каті і Назара. Налаштовуюсь на ці глави, бо для мене вони будуть також складними.
Назару не позаздриш. Він потрапив у перманентну вагітність. Яке б не було кохання, але для чоловіка це тяжко. Світ його стрімко змінюється, а для декого може й зруйнуватися. Це не перебільшення, потім, як правило, все вирівнюється. Але одне немовля за другим - це складно.
Так, справді чекаю на продовження. Ви пишете не просто романтичну прозу,а піднімаєте серйозні соціально - психологічні сімейні проблеми. Подібної колізії я ще не зустрічала на цьому сайті. Життя на трьох - це про те,що твоя дитина - це назавжди. І тому це не просто про кохання,а про розуміння та прийняття. Буде саме так? І які психологічні проблеми виникають на цьому шляху?
Ярослава Машарова, Так, справді дуже хочеться розглянути це з такого ракурсу. В житті таких ситуацій дуже багато і так рідко зустрічаються адекватні відносини. Можливо ця книга стане для когось новим поглядом на відносити - а так можна також)))
Ангіна посер літа позаду, тому сподіваюсь тепер книга буде писатися швидше і регуляно
Підкажіть, будь ласка, коли публікуються оновлення. Чи є якась система? Дякую.
Ярослава Машарова, Якщо чесно, то графіку нема. Пишу коли є час і натхнення. Але якщо ви чекаєте, то це надихає, буду намагатися викладати щодня по главі
Вітаю з новинкою! Підписалася. Творчої наснаги! Буду рада взаємній підписці)
Вітаю з новинкою!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати