12 185
Анотація до книги "Життя ціною долі"
Несподівана зустріч у приватному пансіонаті на тлі мовчазних Альп, де лікують не тіло, а душу. Двоє чоловіків. І тиша, яка знає більше, ніж будь-який діагноз. Психіатр, що зшиває чужі душі, але не може зцілити власну. Інший – той, хто не шукає виправдань, лише права на прощення.
Вони ніколи не бачилися. І не мали зустрітись. Та тепер – поруч. І між ними виникає щось сильніше за діалог – німа сцена, яка звучить голосніше за слова.
Це не історія про винних і правих. Це історія про вибір. Про мораль, яка здається простою, поки не проникає під шкіру. Про правду, що ніколи не буває лише чорно-білою.
Що страшніше – сам вчинок чи мовчання після нього? І чи можна пробачити себе, якщо навіть світ уже пробачив? Чи не пробачив? Двоє. Дзеркало. Тінь. Істина, яку складно вимовити. Психологічна драма.
Вони ніколи не бачилися. І не мали зустрітись. Та тепер – поруч. І між ними виникає щось сильніше за діалог – німа сцена, яка звучить голосніше за слова.
Це не історія про винних і правих. Це історія про вибір. Про мораль, яка здається простою, поки не проникає під шкіру. Про правду, що ніколи не буває лише чорно-білою.
Що страшніше – сам вчинок чи мовчання після нього? І чи можна пробачити себе, якщо навіть світ уже пробачив? Чи не пробачив? Двоє. Дзеркало. Тінь. Істина, яку складно вимовити. Психологічна драма.
Зміст книги: 18 глав
Останнє оновлення: 17 Серп
45 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую, за цікаву та захоплюючу розповідь, позитивні емоції та гарні враження, які отримала під час читання.
Людмила Іванчук, Щиро дякую! ❤️
Мені дуже приємно, що історія подарувала вам позитивні емоції й гарні враження.
Ваші слова – найкраща нагорода для автора. ❤️ ❤️ ❤️
Щиро дякую Вам авторко за Вашу працю прочитала Вашу книгу можливо з часом Даніель і його мама простять Віктора але це буде їх рішення
Галина Підгайна, Щиро дякую за Ваш відгук! ❤️ Ви абсолютно праві – прощення завжди лишається вибором кожного, і лише час покаже, як складуться їхні стосунки з Віктором. Рада, що історія змогла зачепити Вас!❤️
Прочитала фінал, звичайно із сльозами на очах. Дійсно в кожного своя доля. Кожен по - своєму платить свою ціну за свою долю. З великим проханням до Вас, люба МАРСО, напишіть продовження цієї книги. Це надзвичайно великий витвір мистецтва - це шедевр, який є істинною правдою в когось у більшій мірі, а в когось меншій, що відбувалось у житті. Чи зупиниться на цьому Дорн? Які думки - ,,сни" будуть його мучити? Чи зміниться думка в Даніеля? А найголовніше про дальший життєвий шлях Еліз. Чи вдалось її скрасити своє життя ? Щиро, щиро дякую. Чекаю продовження. Творчої наснаги.
Марія Іщук, Дякую Вам щиро за такі теплі слова та увагу до книги! ❤️ Ваші емоції й підтримка дуже цінні для мене. Для мене ця історія завершена саме так, як я її задумувала, і продовження наразі не планується. Але дуже тішуся, що вона змогла торкнутися серця читачів і залишила такі яскраві враження. Ваша підтримка додає натхнення для нових ідей і творчих пошуків!❤️
Такі люди як Дорн зазвичай не міняються. Не вірю в такі муки совісті. А діти, які росли без батька або матері часто готові пробачити їх, незважаючи ні на що…
Хоча є і варіанти, коли хочуть помститися.
Наталія Козік, Так, багато хто вважає, що такі люди радше залишаються собою, але інколи зустрічаються винятки. А щодо дітей — дійсно, зв’язок і любов можуть бути сильніші за образу, але інколи і бажання помсти теж не зникає. Життя завжди залишає простір для складних виборів і несподіваних рішень. Саме тому фінал книги залишаю відкритим – хай кожен відчує себе Даніелем… Дякую за Вашу думку! ❤️ ❤️ ❤️
Просто сильно, авторко. Бомба. Де ж беруться ці слова ? Кожне із них, наче лезо, торкається душі і серця. А все ж таки Даніель звертався до Дорна на ,,ти". І почув від нього слова похвали. Проте син сказав те, що заслужив батько. Чи допоможе фото, чи отримає Дорн прощення, за яким приїхав ? А тепер , сподіваюсь, йому потрібно лікуватись і в кардіолога, і в психіатра.Лише одне врятує розбите серце фото, а можливо і прощення.Дякую.Дуже вражає ця історія.
Марія Іщук, Дякую за такі теплі слова! ❤️ Так, Даніель звертався до Дорна на «ти», і похвала прозвучала – але чи буде вона достатньою, щоб розтопити його серце? Фото може врятувати, а може… лише залишити примарну надію... Прощення, за яким Віктор Дорн приїхав, ще не гарантоване. І, мабуть, йому справді доведеться відвідати і кардіолога, і психіатра – але чи вилікує це душу? Фінал книги залишаю відкритим – хай кожен додумає власну версію, уявивши себе на місці Даніеля… Або ж лише здогадується. Можливо, колись цю фінальну сцену ми побачимо на екрані. Хто знає… ❤️❤️❤️
І як тепер Віктор буде виправдовуватися перед сином чи можливо знову буде ухилятися від правди з нетерпінням чекаю на продовження натхнення Вам авторко
Галина Підгайна, Дякую щиро за підтримку! ❤️ Ось і фінал – книга завершена, і виправдання Дорна Ви бачите. Але чи прийме Даніель ці слова? Чи дозволить минуле затьмарити його рішення? Вирішувати лише йому… І поки ми гадаємо, доля ще зберігає свої таємниці. ❤️❤️❤️
Отримала Еліз таємне матеріальне забезпечення , але чи ж можна його порівняти із духовним? З однієї сторони батько поступив правильно із своїм онуком, прикрив недопустимий факт, але чого так довго мовчав? І чого не відкрив таємницю синові саме в той час, коли Даніель чекав батька із довгого відрядження? Адже бачив і знав, що у Віктора не складається сімейне життя. Можливо я зі своїми питаннями ,,йду попереду батька", але мабуть і Віктор це саме його запитав. Шановна авторко, ця книга надзвичайно цікава, сильна і корисна.Заслуговує великої поваги серед читачів та одне із визначних місць в художній літературі, а також заслуговує участі в конкурсах художнього мистецтва. Щиро дякую.
Марія Іщук, Саме у цьому й полягає складність життя та морального вибору: матеріальне забезпечення – це лише зовнішній прояв піклування, але духовне порозуміння й довіру не купиш ні грошима, ні добрими намірами. Батько обрав свою стратегію: приховати істину, прикрити неприпустиме, і водночас дбати про онука. Така відстань у часі, мовчання у критичний момент – це тягар обох світів: зовнішній обов’язок і внутрішня відповідальність. Іноді саме мовчання стає дзеркалом того, що ми не можемо виправити, а час – єдиний суддя, який дає шанс побачити, відчути і зрозуміти все повністю, коли усі ролі вже зіграні.❤️ Щиро дякую Вам!❤️❤️❤️
Шановна авторко! Остання глава- це щось неймовірно! Я у великому захваті від Еліз та сповіді- прощення Дорна. Але саме ця зустріч відбулась в клініці, так , як я пропонувала для Даніеля, саме тут вона й мала відбутись. Як боляче за Еліз, за її життя із важкими спогадами. І той погляд її супроводжує Дорна, якого він ніяк не може забути. Адже саме Еліз і є тим ключем, чи відкриє двері у майбутнє, чи закриє їх назавжди без прощення. А вона принизила його. І він готовий віддати все, аби повернути все втрачене, а найбільше - теплі обійми онуків, як не довелось дітей. Але ще важче дивитись на Дорна- ,,короля бізнесу", людину із мільярдним доходом, якого торкнувся бумеранг. І я впевнена, що він готовий сьогодні віддати все, аби отримати прощення, мати сім'ю, дружину, дітей та онуків. Його дуже важко наказала доля. Адже ці слова рвуться із серця, із душі. Йому найважче. І в цій ситуації повинен був посприяти батько, не промовчати.Чому тримав цю таємницю за сімома замками? Можливо на це були важливі причини. Авторко, від чистого серця вдячна. Але їхня доля у Ваших руках . Об'єднайте їх. Хай зараз відчують щастя.
Марія Іщук, Дякую за щирі слова. ❤️Знаєте, прощення – завжди тонка межа між минулим і майбутнім. Іноді воно не означає забуття чи виправдання, а радше усвідомлення того, що минуле не може керувати теперішнім. Коли зустрічаються ті, хто заподіяв біль, і ті, хто його пережив, народжується дивна сила: можливість або закрити двері остаточно, або відкрити їх назавжди, з усією обережністю, з якою дорослі люди можуть торкатися сердець одне одного. Чи воно можливе? Можливо. Чи готові ми відпустити біль заради майбутнього? Це вже питання вибору – і воно завжди особисте.❤️
А Фаб'єн не така вже і проста ще може створити проблеми Даніелю з нетерпінням чекаю на проведення натхнення Вам авторко
Галина Підгайна, Авжеж, не проста. Покинута жінка завжди небезпечна, навіть якщо від самого початку знала, що про кохання не йдеться… І саме тут починається інша гра.❤️ Дякую Вам за відгук і теплі слова!❤️
Так, може бути батьком ! Адже та дівчина. з молодості Дорна задивлялась на картини , значить цікавилась живописом ! Як і мама Даніеля!
Марса Чаунік, І Вам , спасибі , за таку інтригуючу історію))))
Книга просто неймовірна прочитала не відриваючись з нетерпінням чекаю на продовження чомусь мені здається що Віктор є батьком Даніеля ,що було написано у тому листі чому Віктор приїхав якраз у клініку Даніеля можливо щоб випросити прощення у Даніеля і його мами
Галина Підгайна, Дуже дякую за такі теплі слова! ❤️ Те, що ви відчуваєте й помічаєте деталі – надзвичайно цінно. ❤️А ще цікаво спостерігати, як кожен читач складає власний пазл з підказок, залишених між рядками. Час покаже, які з них приведуть у правильному напрямку ❤️❤️❤️
Ой, Вікторе Дорн. Як тобі важко зізнатись про той докір у дівочих очах, про ту подію, що не мала статися тієї ночі, але на велике щастя для тебе вона відбулась, про те, що тебе совість мучить вже довгий час, а зізнатись не можеш. Але ти найбільше боїшся, чи отримаєш право на прощення. І мабуть, ця зустріч в пансіонаті стане для тебе роковою.
Марія Іщук, Іноді тіні минулого з’являються не випадково – щоб нагадати, ким ми були в мить слабкості чи егоїзму. Усвідомити це непросто, бо правда рідко збігається з тим, що нам вигідно. А відкритися комусь, коли й перед собою важко зізнатись, – майже неможливо.❤️
Чогось мені здається , що вони брати....
Наталія Далечук, Ви зачепили важливу нитку, майже…❤️ Відповідь скоро. Там вибір, що ламає логіку. Це історія про причинно-наслідкові зв’язки та людські слабкості. Сіткоматика життя: випадковість влучніша за план.❤️
Це просто вав
Люба, Дякую за такі слова!❤️
Неповторна та до сліз зворушлива зустріч двох рідних сердець, батька та донечки, що без слів відчули свої кровні та родинні почуття. Та одночасно неймовірна зустріч із коханою, яка також її чекала. І все ж таки, не тільки я, а Жульєт тебе також запитала: ,,Чому не шукав ?" Даніелю, за кохання потрібно боротись. І тільки зараз ти після довгих років випробувань, проявив свій характер справжнього чоловіка. Але ще, Даніелю, зазнаєш укусів від Фаб'єн. Вона тебе так просто не зали́шить в тиші .Ліліан пішла тихо, а Фаб'єн піде по головах. Адже це життєва правда. Дякую.
Марія Іщук, Дякую за такий емоційний і глибокий відгук! ❤️
Ви точно підмітили – зустріч Даніеля з донькою й коханою справді стала випробуванням на справжність його почуттів і сили характеру. А питання Жульєт «Чому не шукав?» – воно ж не лише до нього, воно взагалі про вибір кожного в коханні: чекати чи боротися.
Фаб’єн справді ще змусить відчути свій біль, адже вона не з тих, хто відпускає мовчки. І ця контрастність між нею та Ліліан робить історію ще більш життєвою й правдивою.❤️
Яка ж цінна та дорога молодість! А скільки ж вона приховує таємниць, не розкритих питань та відповідей, недосказаних слів та зізнань у коханні. А найбільша помилка - це мовчання. І не дарма кажуть: коли маєш - то не ціниш, а коли втрачаєш - то жалієш. Великий бар'єр у коханні Даніеля, і він це сам зрозумів, сам себе оцінив і засудив. Настільки важливо, що не можу бути осторонь, коли прочитаю, люба авторко. Дякую.
Марія Іщук, Дякую за такі щирі слова!❤️
Ви дуже тонко відчули суть – молодість справді дарує нам безліч шансів, але й залишає безліч недомовленостей. І мовчання часто виявляється найдорожчою втратою. Те, що ви відзначили внутрішній бар’єр Даніеля і його власну оцінку себе –надзвичайно цінно для мене як авторки. Приємно, що текст відгукнувся у вашому серці.❤️❤️❤️
Скільки багато ,,чому" є до тебе лікарю Даніель? А причина одна, що Жульєт втекла від тебе, але ,,чому" - не шукав?. Дуже радію цій події, що зустрілись, що є це сонечко. Але Ліліан все тобі розказала. Незабаром станеш вдруге батьком. Але пам'ятаєш себе, яким ти був самотнім?
Марія Іщук, Дякую за Ваші слова! ❤️ Так, у Даніеля дійсно багато «чому», але іноді відповіді не в голові, а в серці, у тих кроках, які робимо, і у виборах, що роблять нас людьми. Втеча Жульєт стала поворотним моментом – болючим і водночас потрібним. І так, зустріч з «сонечком» змінила його світ назавжди.❤️Ліліан дійсно розкрила багато правди, а майбутнє… воно обіцяє ще більше тепла і радості. І так, той самотній Даніель був важливим уроком для того, ким він став зараз.❤️
Вауууук
Оля Ярмола, Дякую! Рада, що справило враження!❤️❤️❤️
Чуттєві, щемливі відчуття у стосунках не проходять без сліду... І хоча час летить, проходить... І ніби забув, змінив на інші відчуття... Та щем за тим минулим залишається, як нагадування про минулі, але тривалі спогади... Можливо, лінія життя пішла б по іншій стезі... Якби передбачив, що довго болітиме у спогадах про втрачене... Так багато цього "якби"... Дякую авторко за емоції і відчуття, що викликає Ваша історія.
Таміла Демяненко, Дякую Вам за такий відгук ❤️ Так, «якби» завжди залишає в душі тихий щем і нагадування про те, що було важливим. І, мабуть, саме ці відчуття формують нас далі.
Ой , який же ти, Вікторе Дорн. Беатріс ти кохав, вона ж була ідеальна, а ще із ,,твого" кола, але через дурниці - втратив кохану. Але чому так грубо відносишся до прислуги, чому вона в твоїх очах тільки ,,сіра мишка"? Чому змушуєш дівчину звернути на себе увагу? Хіба це щиро? Хіба в неї не має серця і почуттів? Хочеш поповнити список дівчат, які тобі не відмовляли? Але знай, Вікторе, що під тим ,, сірим" одягом б'ється серце чесної дівчини із чистими помислами, і щирими та вірними почуттями. А тебе доля не раз заставить про неї подумати.
Марія Іщук, Може, саме ця "сіра мишка" ще навчить його, що справжня цінність не в колі чи статусі, а в серці й щирості. Доля любить іронію.
Я дуже у великому захваті від цієї історії, а найбільше вразила поведінка Віктора Дорна. Адже він, ще будучи зовсім молодим, вже так гостро і твердо відчував свій контроль у всьому, хизувався тим, що він син великого магната і називав себе ,,королем життя". Чомусь прислуга, а ще без досвіду,була для нього ,,сірою мишкою".Ось такі самовладні нарциси являли себе,,пупами землі", і що ніхто не може його ігнорувати. Не задумувались над тим, що можна багато втратити. Я дуже вдячна за цю драму і чекаю продовження.
Марія Іщук, Дякую вам за такий відгук! ❤️ Ви дуже точно підмітили риси Віктора Дорна – його самовпевненість і зверхність. Саме це і стане для нього випробуванням у подальшій історії. Продовження зовсім скоро ❤️
Дуже хороша книга хочеться продовження ??
Іра Кубрихт, Дякую щиро!❤️Ваша підтримка для мене безцінна ❤️ Продовження вже народжується – тож зовсім скоро ви знову поринете у світ героїв.
Помилка у двадцять років, необдумана зрада із подругою коханої, а найголовніше - втеча від тієї, яка йому подобалась, навіть більше - супроводжує все життя. Чому втік, чому не повернувся, чому не поговорив? Зрозуміло, що відчував провину перед коханою, і став ,,перекотиполем", від спідниці до спідниці. Ось, що означає, коли мовчиш, коли щось приховуєш, коли втікаєш від розмови, коли невчасно попросиш пробачення за свої помилки,- то бар'єр, розлука із коханою людиною на довгі роки, а навіть на усе життя.
Марія Іщук, Ви дуже точно підмітили суть: мовчання і втеча часом ранять набагато глибше, ніж сама помилка. Він тоді не зумів витримати розмову й подивитися правді в очі – і за це розплатився роками самотності та хаотичних пошуків. Найстрашніше, що людина може так і залишитися «перекотиполем», бо не наважилась колись сказати одне-єдине слово: «пробач». І час уже не повернути.❤️
Прочитала вже декілька разів, і кожне слово - це таємниця, що торкається душі і серця не тільки Даніеля, а й нас, читачів. Дуже зворушливо. Надіюсь, що все ж таки мама, яка була холодною до свого сина, нарешті розкаже , хто його батько. Адже стільки років мовчить і живе одинокою. І лише його частинку має, але за тим болем і сумом не може висловити любові до сина. А можливо ця таємниця розкриється зненацька сама собою і тоді Даніель взнає, хто його батько. Дуже зацікавили, люба авторко. Дякую і чекаю оновлення.
Марія Іщук, Ви навіть не уявляєте, як мені цінні такі відгуки ❤️ Ви відчули серцем саме те, що закладалося між рядками – цю напругу, мовчання, біль і приховану ніжність. Ви праві: іноді таємниця може стати пасткою, але іноді саме вона відкриває двері до істини. Чи зможе мама нарешті зняти кригу зі свого серця? Чи вдарить доля зненацька й розкриє все сама?.. Хіба життя не завжди трішки сильніший сценарист, ніж ми самі?❤️❤️❤️
Яке ж воно справжнє кохання! Буде боротись, якщо вона , навіть, не сама. Але мама сказала з усмішкою. Мабуть була на це причина, щоб лише залишити записку і не шукати її.Тому в Даніеля таке холодне відношення до дівчат, бо тільки кохає Жульєт. Дякую. Надзвичайно чуттєво і зворушливо. Книга викликає чудові емоції, хвилювання, і просто трепет душі. Де ж берете сили і наснаги для творення цього шедевру ? Дякую.
Марія Іщук, Дякую Вам за такий щирий і глибокий відгук! ?
Ви дуже тонко відчули серце історії – її біль і водночас надію. Мені важливо знати, що емоції героїв знаходять відгук у Вашій душі, бо саме це і є найбільшою нагородою для автора.
Сили й наснагу дарує сама історія та такі читачі, як Ви ❤️❤️Дякую!❤️
Може Жульєт була з дитиною?...
Наталія Далечук, Я обожнюю, коли читачі помічають деталі, які здаються майже непомітними… Ви маєте гостре око. Але чи була там дитина чи друг – це ще питання. Але хтось точно був. Час усе розставить…❤️❤️
Може Даніель і Дорн родичі?
Марса Чаунік, Дякую))))
Люба авторко, ця́ тема дуже важлива і недарма підносите її у психологічній драмі. Крім того, що Ви - письменник, одночасно і психолог. Не маючи такого дару, неможливо писати такі книги та коментарі. Дякую.
Марія Іщук, Дякую Вам за такий теплий відгук ❤️
Мабуть, ця книга й справді особлива тим, що народилася не лише з уяви, а й з тривалого особистого досвіду спілкування з людиною, яка за зовнішнім блиском ховала в душі велику порожнечу. Мені важливо було зрозуміти причини й наслідки цього стану, адже саме там – справжня драма і водночас ключ до глибини.
Певно, саме тому історія вийшла такою близькою й правдивою❤️.
Подзвонити мамі. Даніелю, вистави фото своєї мами в молодих роках у себе в кабінеті і проводь там сеанси.
Марія Іщук, Яке гарне побажання ❤️. У кожному кабінеті, навіть у вигаданому Даніеля, потрібна тиха присутність – світлина мами, яка нагадує: звідки ми йдемо і куди повертаємось думками. Іноді один погляд на таке фото лікує краще за найдовший сеанс❤️.
Даніель егоїст, який дбає лише про свій комфорт . Хоч сам психолог , а робить так боляче Ліліан! Ще й вирішив просто погріти кісточки з коханкою. Щось там сумління відгукнулось , але тільки трішки. Власний комфорт і стабільність важливіші!
Наталія Далечук, Дякую Вам ❤️. На жаль, егоїзм і жорстокість нині стали надто звичними, але саме тому важливо говорити про інше – про співчуття, про силу вибору залишатися Людиною. Бо навіть у найважчі часи ми здатні творити добро й світло❤️❤️❤️.
А Даніель. Як фахівець - сильний, але як людина - егоїст.Через своє его втратив Жульєн, про яку вже п'ять років згадує. А як повівся із Ліліан. А тепер повезе коханку серед зими на море. Але я впевнена, що зовсім швидко, він задумається над своєю поведінкою.
Марія Іщук, Так, Даніель – непростий персонаж. Його сила як фахівця іноді перетворюється на слабкість у звичайному житті: він надто покладається на своє «его». Але саме це й робить його живим і реалістичним – він не ідеал, а людина, яка часом помиляється і втрачає найдорожче. Чи зможе він усвідомити свої помилки й змінитися? Це і є головне питання його історії. І тут читач вирішує, співчувати йому чи засуджувати❤️.
Кінезитерапія- це терапія рухом. Різні варіанти вправ підібрані залежно від патології. Якщо ж лікування передбачає їзду на конях, то це - іпотерапія.
Наталія Козік, Ви справжній експерт❤️. І абсолютно праві щодо іпотерапії – не кожна кінезитерапевтка одразу ж осідлає коня. Але мушу вас запевнити: у швейцарських приватних клініках є такі професіонали, що дивуєшся, скільки дипломів вони мають у шухляді. У книзі ж це художній образ, а не каталог їхніх сертифікатів. Що ж до Ліліан, то вже при її першій появі в кадрі підкреслено: вона має не один диплом. І недарма Даніель з гордістю говорить, що пишається нею❤️.
Не знає Даніель, про що прагне Віктор Дорн. У нього не помутніння розуму, а кожне слово - це крик і біль душі.,, Не може він відкритися по - справжньому, бо це дуже особисте. І не болю він боїться, а боїться відторгнення і несприйняття." Дуже зворушливо. Кожне слово - це загадка, це таємниця.І хвилюєшся, і хочеться розгадати, дізнатися правду. Особливо, чого прагне Віктор Дорн? Дякую.
Марія Іщук, Дякую за такі щирі слова.
Ви дуже тонко відчули Віктора Дорна – у ньому справді немає випадкових фраз чи порожніх жестів. Його прагнення – це не просто мета, а частина внутрішньої боротьби, яку він веде з самим собою. І можливо, розгадка криється не в тому, що він хоче отримати, а в тому, чи наважиться він дозволити собі прийняти те, чого так боїться ❤️❤️❤️.
Все більше і більше таємниць.Мозок напружується. Так вже хочеться їх розгадати. Чому ж так довго мовчав батько? І чому так настирливо переймається Віктор Дорн?
Марія Іщук, Щиро дякую!❤️❤️❤️
Дуже сильний і важливо цінний розділ, націлює на одну й ту саму думку, яку оголошує Дорн. ,, Що тато не мав права", - не мав права мовчати. І ця новина вже півроку не дає йому спокою.Мучить сумління його, чи отримає він право на прощення, бо саме за цим Дорн приїхав особисто до психіатра Даніеля. Хоч і не розкриває свої таємниці, але він розкриває їх, як читає розкриту книгу. Я також маю одну думку, розгадку, але залишу при собі. Вже прочитала декілька разів, бо цей сюжет - це роздуми про людей , які мають славу, гроші, достаток, але не мають душевного спокою і не можуть замінити ні батьківської любові, ні любові дітей. Дякую. Ви справжній митець слова.
Марія Іщук, Дякую Вам за такі глибокі слова ❤️❤️❤️
Ви побачили серцевину цього розділу – тягар мовчання і ціну, яку воно бере з людини, навіть якщо вона має все інше.
Мені близька Ваша думка про те, що жодні гроші чи слава не замінять того, що здатне дати лише любов.
І так, розгадки – це завжди щось дуже особисте. Можливо, колись Ви все ж поділитеся своєю. Просто ще не час:)
Ви не просто читаєте – Ви проживаєте історію разом із героями. Це для автора безцінно❤️.
Чомусь виходить так. Дуже важлива відповідальність за когось, але не за себе. Чи прийме Даніель правильне рішення? Чи не буде воно в майбутньому гнітити душу.?
Марія Іщук, Можливо, відповідальність за інших –це його спосіб рятувати себе… А правильність рішень, як і їхня ціна, видно лише на відстані. Час покаже, чи стане цей вибір тягарем, чи – крилом ❤️❤️❤️.
Спочатку не думала, що буду читати . А тепер не можу відірватись. і як оце чекати продовження?
Varvara Tiyaghova, Дякую, це для мене найкращий комплімент – коли історія тримає й не відпускає ❤️
Обіцяю, чекати залишилося недовго – нова глава з’явиться вже завтра ❤️❤️❤️
Шановна авторко. Це дуже важлива тема, яка торкається дуже багатьох людей, коли допускають помилки молодими, а в зрілому віці вони озиваються і за них потрібно розраховуватись. Бо не звертають увагу на найважливіше: кохання. Не збережуть його, а поспішають віднайти бізнес, гроші, багатство, і думають, а тоді - сім'я. А так не буває.Або молодим - сім'я, або так як Дорн. ,,Король бізнесу ", але - одинокий. Серед гір- це горе, душевний біль, розпач, ностальгія, крик душі - від якого не має ліків. А дівчина - це диво, мабуть, колишня кохана, яку залишив, і цей погляд, не дає йому вгамуватись, зараз його мучить совість. Мучить його минуле. І тільки отримає спокій, коли відшукає їх, протягне їм свою руку, попросить вибачення , тоді відпустить цей душевний біль. А Даніель допоможе і про себе подумає. Так багато є в житті. Авторко, якщо коментар не цікавий, то виправте, або видаліть.Дякую, що наштовхуєте на роздуми. Дуже цікаво.
Марія Іщук, Дякую Вам щиро за такий глибокий і щемкий відгук. Ви дуже точно відчули внутрішній біль героя – і ту тінь минулого, що тягнеться за ним попри успіх. Мені важливо знати, що ця історія викликає роздуми. Ви дуже тонко все відчуваєте.❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою.Цікава книга.
Марі Луна, Щиро дякую!❤️❤️❤️
Що ж лікарю, минуло п'ять років, а душа болить. Чому не шукав Жульєт, чому зупинився ? Тільки тепер зрозумів, що не має взаємного кохання, що душа не горить,що не має пристрасті... Тільки одні спогади. І про що думає Ліліан?
Марія Іщук, У Ліліан – своя таємниця. А Даніель... він жив спогадами й страхом визнати очевидне. Вибрав простий шлях, але чи допомогло це? Всі відповіді попереду. А може, лише нові питання.❤️❤️❤️
Це сильно . Проникла під шкіру, сама зникла, а з думки не виходить.Чи справжнє кохання? Чого болить душа? І коли вилікується.?
Марія Іщук, Це слід. Глибокий, як подих. Так буває.❤️❤️❤️
Душа болить, бо Жульєт торкнулась справжнього.
А вилікується… коли відпустить. Або коли зустріне ще глибше.❤️❤️❤️
Люба авторко, це - круто. Це дійсно - історія, яка не кричить, а просочується у думки, яка ставить питання. Хто ж зцілить душу профі- лікарю, який зшиває чужі рвані душі, а свою неможливо? Я у захваті. Щоденно чекаю оновлення.Дякую.
Марія Іщук, З вдячністю приймаю Ваші слова. ❤️❤️❤️
Мені важливо, що історія торкається – тихо, глибоко, не нав'язливо, а зсередини.
Бо ж справді: хто зцілить тих, хто рятує інших?.. Обіцяти щоденне оновлення не можу, але намагатимусь тішити Вас новими частинами хоча б через день – аби кожна глава встигала відгукнутись у думках і залишити слід.
Дякую, що поруч. Саме така читацька присутність – найсильніше натхнення ❤️❤️❤️
Знову дивуєте, пані Марсо. А початок досить цікавий. Дякую.
Марія Іщук, Рада, що сподобалося:) Слідкуйте далі, буде цікаво.❤️❤️❤️
Вітаю з новинкою!
Анна Лященко, Щиро дякую!❤️❤️❤️
вітаю з новиночкою!)
Даніка Рейвен, Щиро дякую!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати