Грудневий Кривий Ріг задихається під сірим смогом, поки вулицями шириться шепіт про «Порожняка» — істоту в людській постаті, яка не залишає після себе нічого, крім сухого пилу. Для двадцятип'ятирічного Яна це місто вже давно стало в'язницею з боргів, панічних атак, погроз із минулого та виснажливої боротьби за власне існування. Щоранку він ховає свою змарнілу сутність під шарами дорогої косметики, а щоночі шукає порятунку в примарному голосі дівчини з екрана ноутбука.

Але коли батькове шизофренічне марення про прадавнє лихо стає моторошно точним, а у власній квартирі зникають відображення, реальність Яна починає остаточно розпадатися. Кроки на поверсі стають надто чіткими, світло в коридорах згасає, а за дверима визріває щось, що знає кожен його крок.