За межею земного

Симфонія автоматних черг з підспівом криків, матюкливої лайки з істерикою нарешті скінчилися. Скільки це тривало часу не знаю, я тупо втратила його ліку. Тілом побігли мурахи від тиші. Раптом чую одинокі кроки бетонною підлогою. Моє волосся поступово стає дибки все вище і вище, з кожним кроком, який наближався до цієї кімнати. Мої нерви вже натяглися струною, яка ось-ось лусне. Тремтячі руки вчепилися в автомат, палець на спусковому гачку, а очко майже тріщить від потуги стискання.
Втискаюсь вже в самий кут під столом, дивлюся в прохід, в якому з'явилися її ноги. Крок за кроком вона заходить в кімнату, наближається до моєї схованки, і раптом така "Буу!" під стіл. Я з переляку ледь не всралась, натискаю на курок, автомат заревів чергою. Її нема, я що вбила її? Але вона зникла! Бля, де вона?