Як ми жили - і вижили

Коли я дивлюсь на сьогоднішніх дітей, мені їх щиро шкода. Завислі у світі електронних ігор і віртуального спілкування, вони пропускають справжню красу навколо. Доторк ще прохолодної весняної землі до голих п’ять, коли першими теплими днями ти вилітаєш з хати у двір без взуття. І цю романтику не ламають крики мами і бабусі, які переживають за твоє здоров’я. Краса футбольних сутичок влітку, хокейних – взимку. Погоні і перегони на велосипедах з різними результатами і ступенями цілісності «болідів» і самих «пілотів». Усе це – і багато чого іншого – залишилось у пам’яті посивілих хлопчиків і дівчаток, яких ми згодились називати нашим поколінням.
Тож приєднуйтесь, дорогі друзі. Відкриваю двері у світ чудового дитинства з історіями про те, як ми жили – і вижили.