Я з'їла свою порцію щастя

Аліс Веро · автор

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 23

Анотація до книги "Я з'їла свою порцію щастя"

Вона була сонцем для всіх.

На роботі — усміхнена, життєрадісна, сповнена енергії. Вона вміла заряджати інших своїм сміхом, знаходила відповіді на чужі запитання й завжди була готова допомогти. Здавалося, ця дівчина просто не вміє бути нещасною.

Але ніхто не знав, що відбувалося з нею вечорами.

За стіною чужого будинку один чоловік щодня спостерігав, як її сонячна усмішка змінюється самотністю, вином і сльозами. Він хотів зрозуміти її. Хотів допомогти. Та минуле, про яке вона майже ніколи не говорила, залишило в ній порожнечу, яку не так легко заповнити.

Бо іноді людина не перестає хотіти любові.

Вона просто перестає вірити, що ще здатна бути щасливою.

А що, коли свою порцію щастя вона вже з’їла?

«Було смачно. Дуже!»

драма/романтика психологічна проза самотнісь

Зміст книги: 2 глави

1. Сонячна дівчина

2. Порція щастя

23 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Торія Ліра

03.10.2026, 13:24:28

❤️❤️❤️

Аліс Веро

05.10.2026, 01:14:01

Торія Ліра, ❤️❤️❤️

Ларія Ковальська

04.10.2026, 13:44:50

Вітаю) Життєва і трішки сумна історія)

Аліс Веро

05.10.2026, 01:13:50

Ларія Ковальська, Боюсь, що й не трішки...
Дякую, що читаєте ❤️❤️

Крісті Ко

26.09.2026, 22:17:55

Успіхів книзі! ❤️❤️❤️

Аліс Веро

26.09.2026, 22:30:21

Крісті Ко, Дякую ❤️

Ольга Инка

26.09.2026, 00:15:09

Якщо ми вже, пані Аліс, не спимо такої пізньої ночі, то напишу коментар до вашого сумного оповідання. Я прочитала його одразу, як ви опублікували. Заголовок, звичайно, манить. Настрій - так. Мотивація суму - так. Ситуація - так буває. Але мені не вистачило все ж передісторії. Або післяісторії. Людина-сонце не може бути настільки самотня. Я не повірила. Порція вона і є порція. Ще залишилося багато від пирога щастя. А слово ваше, як завжди, прекрасне.
До речі, там читачі писали про повноцінну книгу. Може, назбираєте?

Показати 2 відповіді

Ольга Инка

26.09.2026, 00:56:30

Аліс Веро, Обіймаю. Тоді це експресіоністська акварель...

Мрія Чарівна

20.09.2026, 17:27:49

Хм. Дуже сумний твір. Мені здається, це певний авторький варіант вираження депресії.
Гарно написано.

Аліс Веро

21.09.2026, 00:11:10

Мрія Чарівна, Саме так. Історія написана дійсно в стані депресії.

Світт Лана

20.09.2026, 08:08:34

Я думаю, що ця робота варта повноцінної книги))

Показати 2 відповіді

Світт Лана

20.09.2026, 08:21:01

Аліс Веро, Безперечно ...

Світлана Литвиненко

20.09.2026, 06:35:21

Гарно написано і цікаво.❤️

Аліс Веро

20.09.2026, 08:13:09

Світлана Литвиненко, Бальзам на душу автора ❤️

Джул'єта Матикота

19.09.2026, 21:41:46

Дякую за таку цікаву новинку ❤️

Аліс Веро

19.09.2026, 23:24:14

Джул, ❤️

Ромул Шерідан

19.09.2026, 22:03:27

А це дуже глибока новела, як на мене. Не знаю, але я бачу кілька аспектів. З анотації виходить, що чоловік спостерігає за сусідкою і колегою по роботі. Вони обоє самотні, хоча побували бути разом. Зрештою, стосунки не склалися. Алкоголь. Втрата сенсу життя. Смерть. Але тут є ще дещо. Метафора на дихотомічність людини. Це неначе бесіда тіла і душі. І інколи вони міняються ролями. І там, де не витримало б тіло — говорить душа. "А може я вичерпала щастя?" Але, чи воно вичерпне, як здоров'я, чи тілесний ресурс? Вона сонечко, душа компанії, а вдома самотня й втішена котом. Тілесна маска, яку носить душа. І вона слабка, ресурсна. Вона єдина, близкість з якою була значущою. А як же інакше?

До речі, цей стиль дуже Ваш. І це не все, що можна тут побачити.)

Аліс Веро

19.09.2026, 23:21:47

Ромул Шерідан, Ви надзвичайно тонко відчули всі нюанси. Щиро дякую за відгук ❤️❤️❤️
Ви абсолютно праві- щастя- не ресурс, його не можна вичерпати, хоча можна втратити...
Моя проблема- не можу писати довгі тексти, тому намагаюсь в малі об'єми вкладати максимум.