Він — моє кохання з першого погляду.
А я для нього — лише молодша сестра найкращого друга.
Так було завжди. Тому я навчилася мовчати.
Роками ховала своє кохання за безтурботними усмішками, дурними жартами й поглядами, які відводила на секунду раніше, ніж він міг щось помітити. Я дорослішала поруч із ним, намагаючись вирвати з серця почуття, якому там не було місця.
А він ішов туди, де світ показував своє найжорстокіше обличчя. І щоразу повертався іншим. Холоднішим. Мовчазнішим. Небезпечнішим.
Я не знала, що стала для нього тим маленьким промінчиком світла, за який він тримався у найтемніші моменти. А він не здогадувався, що вже багато років був цілим світом для мене.
Ми обоє так відчайдушно берегли одне одного. І навіть не розуміли, що давно стали одне для одного домом.