— Не можу повірити… — пошепки промовила я.
— Що? — перепитав Марк, не відводячи погляду від дороги.
— Я була впевнена, що лишаюся в тітки. Я гадки не мала, що вона здає квартиру і там зараз хтось живе, і… Вибач, — заплющивши очі, я зітхнула, переводячи подих, — Це усе одна велика помилка. Якби я знала… Обіцяю, я сьогодні ж подзвоню подрузі і залишуся в неї. І, звісно, цього разу перевезу всі речі сама. Це не займе багато часу.
Краще вже дивитися на моделей Ді, ніж нав’язуватися цілком незнайомій людині.
В ту мить я була готова вмерти від сорому за тітоньку, що це запропонувала, і за себе, через те, що примудрилася вляпатися у цю ситуацію.
Тобто… Як вона взагалі могла припустити, що я житиму в одній квартирі з незнайомцем?!