Хроніки Чорного Причастя і Світлого Роду. 18+

— Ні, — різко подумала вона. — Це не те, що ти думаєш. З таким впертюхом нам не по дорозі.
Внутрішній голос тільки тихо усміхнувся:
Авжеж.
Еліра розклала трави і почала готувати настій.
Вона розтирала листя розмарину, додаючи валеріану та пелюстки синьої квітки.
Це було особливе зілля, якого Еліра навчилася зовсім нещодавно під наглядом Мірелії; воно не зцілювало тіло і не притупляло біль, натомість тихо й обережно розширювало свідомість, знімаючи внутрішні межі, за якими людина ховає від себе власні страхи й правду.
— Це допоможе йому швидше пройти цей шлях і прийняти себе новим, – сказала вона тоді.
Еліра продовжила свої плавні рухи : розтирала, додавала, перемішувала.
Знову згадала його обличчя.
Його погляд.
Те, як він дивиться на неї зараз.
Не як ворог.
І це… дратувало.