Холодна Зрада

Людмила Рудніченко

03.10.2025, 07:10:09

не погано ,цікава книга ,чекаю на продовження

Віслон Веймер

07.08.2025, 21:32:49

У цій історії відчувається напруга і невпевненість, яка поступово зростає від моменту спокійного ранку Антона до вибухового хаосу в залі суду. Спокійний початок із побутовими деталями — чиста щітка, макарони, внутрішні роздуми — створює враження буденності, яке раптово розбивається на шматки вибухом і стріляниною. Зростає відчуття безвиході і небезпеки, коли Іван виявляється непередбачуваним і дуже небезпечним, втікаючи із суду з гранатою та пістолетом, кидаючи всіх у хаос. Розгубленість Антона та його команди, їхня спроба зупинити втечу підсилює напруженість, але відчайдушна втеча Івана та його таємний штаб додають сюжетній лінії інтригу й загрозу. Відчуття, що ворог не лише сильний, а й хитрий, змушує тримати руку на пульсі, а кожен крок у цій гонитві – боротьба між порядком і хаосом, спокоєм і страхом. Текст наповнений нервовим очікуванням і розчаруванням, коли надії на завершення конфлікту руйнуються, а історія лише загострюється.

Віслон Веймер

17.07.2025, 10:00:51

Я прочитав цю сцену, затамувавши подих. Вона неідеальна — але в цьому її жива сила. Тут є напруга, ризик, драма, зрада, і найголовніше — герой, який іде до кінця.
Антон — образ справжнього офіцера з людськими сумнівами, але залізним стрижнем. Його план — це не просто трюк, а відчайдушна спроба врятувати честь і правду. Я буквально відчував, як у нього тремтіли руки, коли він йшов на цю операцію. І хоча все виглядало, наче кіно, в основі — дуже просте й сильне людське рішення: вірити в справедливість.
Іван — класичний антагоніст. Самовпевнений, жорстокий, але не без глибини. Його бажання стати "героєм" через злочин — це трагічна іронія. А сцена з ножем і пострілом — як кульмінація з бойовика, але вона ще й символічна: зло завжди думає, що перемогло… аж поки не приходить правда.

Віслон Веймер

15.07.2025, 11:46:42

Досить цікава сценка, яка намагається передати драму, але й водночас місцями відчувається як діалог із репетиції вистави або начерку до майбутнього сценарію. Читати було легко, динаміка непогано трималась, бо події змінювались швидко, але, мабуть, саме через це текст трохи втрачає глибину.
Особливо сподобалась сцена в лікарні — у ній є щось щире. Мерій виглядає як персонаж із потенціалом — небагатослівний, але нібито має якусь свою ідею, і це тримає інтригу. Проте сцена в відділку вийшла надто прямолінійною. Фраза “Питання закрите!” повторюється кілька разів поспіль, і це вже трохи починає нагадувати театральну карикатуру. Можливо, додати пауз, внутрішніх реакцій персонажів — щоб був не лише діалог, а ще й думки, вирази облич, деталі кабінету чи напруження між словами.
Мовно текст варто трішки вичистити — є багато повторів (наприклад, «Антон пішов», «Антон прийшов», «Антон хвилювався») — це створює трохи одноманітний ритм. А от фраза “Був таким злим, що вся квартира була в хаосі” — мені сподобалась, бо вона образна і показує емоційний стан героя, але її варто було б трохи розгорнути.

Тамара Юрова

06.07.2025, 18:10:40

Коментар для підтримки вашої новинки. Успіху книзі, а автору натхнення!
Від мене ♥️ і підписка

Yana Letta

23.06.2025, 19:35:40

Детектив? Клас - лайк, і поличка однозначно))) обожнюю детективи)

ЛЄНУАР ЛЮМ’ЄР

23.06.2025, 14:24:20

Шалено заінтригували!
Додаю у бібліотеку ♥️

Анжеліка Горан

23.06.2025, 14:01:02

Вітаю) Від мене підписка та лайк. Успіху вашій книзі))

Віслон Веймер

10.06.2025, 11:16:01

У цьому розділі подано драматичну сцену з детективним елементом: персонаж на ім’я Мерін, закривавлений, повідомляє Антону про небезпечного спільника — Івана, якого Антон добре знає. Мерін непритомніє, його доправляють до лікарні, де він ледве виживає. Антон намагається зрозуміти, що відбувається, і приймає рішення протистояти Івану. Водночас Іван сам приходить у відділок, стверджуючи, що знає, хто вбив Івана Купуна, і звинувачує Антона, тим самим викликаючи ще більшу плутанину.
Цей фрагмент має потенціал для гостросюжетної сцени — інтрига зберігається, розкриття персонажів поступове, а конфлікт між друзями додає психологічної напруги. Проте текст потребує суттєвої мовної і логічної обробки. У ньому багато граматичних і пунктуаційних помилок (відсутність пробілів, лапок, тире в діалогах, змішані імена: Анна/Антон, Іван/Івана Купуна), що ускладнює читання. Також варто чіткіше структурувати події, розділяти репліки різних персонажів і уточнити, хто саме говорить.

Віслон Веймер

18.05.2025, 09:48:56

6 Розділ — мов недоварена страва, де ідея має потенціал, але її приготування залишило по собі смак сирої драматургії. Перед нами — спроба зобразити маніпуляцію, обман і підступний задум, але все це подано настільки прямолінійно, що текст втрачає глибину і психологічну переконливість, натомість залишаючи по собі щось схоже на карикатуру.
Іван — антигерой, що претендує на роль ляльковода, але він поки більше схожий на школяра, який грається в злого генія, наслідуючи архетипи з кіно. Його репліки одномірні, внутрішній монолог — надмірно гіперболізований, а радість від обману — театральна до гротеску. "Цілу годину сміявся", "тепер він мій раб", "завтра настане кінець" — ці фрази звучать як злий сміх із мультика, не залишаючи місця для тонших відтінків зла, що завжди страшніше, коли воно тихе, холодне і логічне.
Сам момент підписання договору під дією газу — цікавий як задум. У ньому є потенціал для трилеру або навіть філософської алегорії про знеособлення волі. Але подано це грубо, без напруги і розвитку сцени. Мерій миттєво діє під газом, навіть не намагаючись опиратись, а його репліки — беззмістовні. Де внутрішній конфлікт, де натяк на боротьбу між підсвідомістю й отруєною свід

Марті Отем

08.05.2025, 12:47:53

Сюжет розвивається динамічно, поступово занурюючись в світ історії, яка все більше живе та розвивається , чекаю продовження)

Оксана Павелко

30.04.2025, 13:15:46

Додала в бібліотеку. Ще раз успіху :))

Оксана Павелко

29.04.2025, 09:24:40

Вітаю з новинкою. Успіху, натхнення й відданих прихильників :))

Віслон Веймер

27.04.2025, 15:15:08

Ти все більше нагадуєш мені режисера, який тільки-но починає ставити свій власний фільм: наче ще трохи сиро, але вже видно — історія живе і дихає. Тут у тебе є гарний кістяк сцени — прихід героя додому, тривожний дзвінок у відділок, миттєва реакція команди й візит на місце злочину. Класичний початок маленької детективної зав’язки, і це працює! Атмосфера правильно натягнута, як струна перед виступом: спершу тиша у відділку, потім раптовий струс — дзвінок, виклик, неспокій.
Що варто ще підтягнути? Місцями текст трохи стрибає — ти то заглиблюєшся в емоції героїв, то різко перескакуєш на події без плавного переходу. Наприклад, сам огляд сейфа — це могла б бути крута сцена, якщо додати кілька деталей: як пахло в кімнаті, який вигляд мав сейф після злому, як нервово поводився Іван. Такі деталі оживляють кадр і дають читачеві ніби "понюхати повітря" тієї миті. І ще: уважніше до дрібниць — наприклад, у діалогах трохи не вистачає природної реакції героїв (здивування, злість, шок) — додай пару емоційних штрихів і сцена одразу стане кіношною.

Віслон Веймер

16.03.2025, 10:13:57

Цікава картинка та її атмосфера, як і всього 2 розділу! Цей борг схоже буде й нашим задумом, отож цікаво було б побачити продовження цього твору, адже я відчуваю щось захопливе попереду!

Віслон Веймер

04.03.2025, 10:29:50

Вітаю, Бро! Дуже незвичний задум, коли один з поліцаїв настільки змінив свою позицію! Це обіцяє бути круто!

L V Hunt

02.03.2025, 21:49:36

Вітаю з новинкою!)