Частина 2 "Перший Злочин"

Мерін Уорт зробив свій остаточний вибір — шлях крадія. Він відчував, що не має іншого виходу, хоча чудово розумів, що стає злочинцем. Він дав собі обіцянку, немов мантру: «Одна крадіжка. І край. Я зупинюся і більше ніколи цього не робитиму!»

​Щоб підготуватися, Мерін вирушив до Одеси. Він мав намір придбати необхідний арсенал для зламу сейфів та викрадення грошей: відмички, пістолет і ніж. Продавці не лише продали йому товар, але й провели експрес-курс зі зламування сейфів.

— Ти зрозумів, як це працює?

— Так, я зрозумів!

— Тоді за цей курс із тебе п’ятсот гривень.

— П’ятсот гривень? Це не можна якось... менше?

— Ні. Тільки п’ятсот гривень!

— Гаразд, віддам чотириста гривень і свою сумку.

— Окей, домовилися!

— Добре. До побачення.

Мерін Уорт оплатив «навчання», віддав свою сумку і поїхав назад до Миколаєва. Тепер потрібно було обрати жертву. Він прийшов додому і поринув у роздуми.

​— Хм? Хто стане моєю жертвою? Варто подумати. Може, Іван Купун, чи Даніель Хуанес? У Даніеля, напевно, кращий захист, і він живе у самісінькому місті. А ось Іван Купун, наскільки я знаю, мешкає у селі поблизу. Там мало людей, і мене, ймовірно, не помітять. Іван Купун, здається, ідеальний варіант!

Наступного дня Мерін почав дізнаватися графік Івана Купуна. Уорт з’ясував, що наступного вівторка Іван Купун буде відсутній — піде на приватну вечірку, що відбудеться глибокої ночі. Уорт також купив додатковий зламувач замків, щоб гарантовано потрапити до будинку та дістатися сейфа з грошима.

​Настав вівторок. Іван Купун, як і очікував Мерін, пішов на свою вечірку. Одразу після цього Мерін почав обережно підкрадатися до будинку жертви. Уорт спробував зламати замок дверей відмичкою, але нічого не виходило.

​— Чорт, чому я не можу зламати цей замок?!

​Пів години марних старань. Замок не піддавався. Коли Мерін Уорт був готовий здатися, замок раптом піддався! З радості Мерін швидко проникнув до будинку.

Це був двоповерховий будинок, а всередині він виглядав неймовірно елітно!

​Мерін зайшов і завмер.

​— Що це за казковий маєток? Дорогі свічки, оксамитовий диван, елітне крісло... І ще й двоповерховий! Цей будинок просто зашкалює багатством!

​Уорт протягом десяти хвилин оглядав і досліджував цей непристойно багатий дім.

​— Так, я відволікаюсь від головної мети. Цікаво, де він сховав свій сейф із грошима?

​Уорт піднявся на другий поверх. Там було ще більше багатств, серед яких він помітив намисто з великим діамантом.

​— Хм? Намисто? Напевно, звичайне... Діамант?! Неймовірно! Схоже, я й це прихоплю собі!

​І ось нарешті він побачив свою головну ціль: сейф з гігантською кількістю грошей! Сейф був, звісно, міцний, золотий і довго не піддавався. Але настав момент — і він відкрився.

— Неймовірно! Справжні долари?!

​У сейфі він знайшов 10 тисяч доларів! Це було фантастично.

​— Десять тисяч доларів? Схоже, справжні!

​Мерін Уорт перевірив їх: це справді були 10 тисяч доларів. Зрадівши, Мерін вибіг із будинку. Але він не врахував одного: його побачив Іван.

​«Цікаво, він украв гроші!» — подумав Іван.

​Але замість того, щоб його затримати, він підійшов і сказав:

​— Ти вкрав гроші!

— Ні, я не крав! Ви з поліції?

— Так. Не бреши.

— Добре, я вкрав! Заарештуєте мене?

— Ні. Ти мені потрібен для мого плану.

— Я на все згоден! Тільки не заарештуйте!

— Я планую підставити свого друга.

— Навіщо?

— Усі містяни бачать успіхи лише Антона та іншої частини команди. А про мене — дуля з маком.

— Зрозумів. Що мені потрібно робити?

— Дізнаєшся зовсім скоро. До побачення!

— Дякую, що не заарештували!

— Не варто дякувати.