547
Анотація до книги "Хапаючись за повітря"
Як це бути з коханою жінкою, для якої не можеш бути повноцінним чоловіком? Чи правильно було довірити "це" кращому другові?
Лишаючи сліди, війна примушує адаптуватися та крокувати по самому краю. Що, коли з'явиться той, хто підпихне до провалля?
По місту досі ходять чутки про дикі убивства, та лише одна людина знає, що сталось насправді. Та чи людина він?
Лишаючи сліди, війна примушує адаптуватися та крокувати по самому краю. Що, коли з'явиться той, хто підпихне до провалля?
По місту досі ходять чутки про дикі убивства, та лише одна людина знає, що сталось насправді. Та чи людина він?
25 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за чудову роботу! Містичний елемент введений в історію в потрібний момент. І розв'язка була захоплива. Є маленькі незрозумілі моменти (проте про них уже писали нижче) і якщо закрити їх (зокрема, момент з матір'ю у фіналі), то історія стане просто неймовірна. Також порадувала не цілком типова основа з сімейними проблемами і пост-воєнним синдромом -- доволі сучасно і нестандартно. Дуже сильний дебют.
Олександр Мартинюк, Вдячний вам за відгук!
Радий, що вам до вподоби. В такому разі, буду й надалі працювати)
Дякую! Отримав справжне задоволення від оповідання. Інтригуючий сюжет, добре переданий колорит персонажів - не погоджуся з коментарем, що вони картонні.
Особисто мене текст зацікавив ще й тим, що тут зустрічаються дві мови. Між іншим, за цим мені здалося, що автор у житті більш російськомовний, бо російські абзаци виглядають більш соковитими, а в українських реченнях зустрічаються русизми. Тобто, такі слова в нашій мові теж є, але, коли їх бачу, то одразу напрошуються питомо українські синоніми.
Віктор Полянко, Дякую за ваш відгук!
Дякую,що підмітили за мову) Однак, я насправді україномовний. Русизми підбирались для приближення до реального вигляду української мови в Одесі)
Знаєте, у мене залишилася така темна туга після прочитаного. Серед знайомих та друзів багато скалічених війною. Ця тема не тілька актуальна сьогодні, вона важлива для будь-якого часу, бо війна була завжди. А те, що вона залишає після себе - суцільний простір поламаних душ, викревлених доль. Вона народжує психічні розлади, вивертає світосприйняття, віна - криве дзеркало світу, жахливе полотно. Дякую вам за оповідь, гідно.
ПерсеФона, Щиро дякую за ваш коментар!
Погоджуюся з сказаним. Гріє, що твір зміг зачепити.
Доброго дня!
Думала, що написала коментар до Вашого твору, але виявилось, -- що ні. Мабуть тому, що мало писала відгуків у своєму житті на чиїсь твори, і мені це дається досить важко (до то ж, я не гуру).
"Хапаючись за повітря" -- як на мене, дуже талановита річ, і мені хотілося б, щоб саме вона потрапило до збірки.
Це оповідання вирізняється поміж з інших -- у ньому багато прикмет нашого часу. Є багато юнаків, схожих на Г.Г., і справа не тільки у війні. Ми вже навіть не помічаємо того, що вжимаємо у мові агресивні слова та вислови ("жах", "йди до біса", "кошмар" і т.д.), що іноді досить агресивно поводимось і що нами, буває, маніпулюють.
Як там у А.П. Чехова? "Нужно по капле выдавливать из себя раба..."
І раба, і демона -- як на мене. Або навіть так -- раба і демонів...
Г.Г. оповідання цього не зміг, і зло перемогло, накинувши на його тіло та тіло його жінки саван смерті. Але ж, не на взаємне кохання двох нещасних поневірених душ, які знайшли спокій, пішовши з життя.
Дуже емоційний твір -- яскрава історія трагічного кохання на тлі сучасності...
Тіна Пак, Дуже дякую за такий емоційний і насичений коментар!
Сподіваюсь і наступні твори вас зачеплять не менше)
Привіт) Я захоплена сюжетом твору... Декілька непередбачуваних поворотів додади шарму цьому оповіданню. Що ж, дебют вдався, адже прочтала я на одному подиху. Було цікаво. Чекаю певного продовження))
Юля, Дякую за відгук!
Приємно) з часом, все з часом)
Змішані враження. Попереджу наступних читачів, що у відгуку є спойлери.
З одного боку, ядро історії класне: про плоть і дух, про те, що плоть перемагає, скільки б дух не тішився своєю вищістю. Принаймні так сприйнялося. І заторкнуті принагідно болючі проблеми: і мовна, і зрада-перемога, і добровільність-примусовість, і дружба, і побратимство, і ПТСР з адаптацією до мирного життя - на тлі депресняка, який переживає герой, вияскравлюєються й грають усіма барвами. Ця частина мені щиро сподобалася. Стосунки між подружжям теж рельєфно відтворені, і перепади настрою, й істерики - об'ємно виглядає. Іноді так і хочется дати героям по голові й спитати, чого вони так дебіли. І це, як на мене, добре, бо люди часто чинять по-ідіотському, і то розуміні люди. А сцена "я тебе покидаю" спримається взагалі так, наче дівчина давно шукала привід - і осі він, нарешті. Це клас.
Але згодна з тим, що стосунки з сусідами, які дратують героя, не докручені, і фінал викликає багато питань: чи дійсно отаке було би для Василя найстрашнішим? Чи, можливо, ще жахливіше було, якби він ще й вижив після скоєного, і тещу завалив заодно? (Яка не почула пострілів, уже згадували.)
О.Похмурий, Дякую за відповідь.
Дуже психологічний, наповнений та важкий твір! Автор майстерно передав психічний стан людини, стан післявоєнного стресу. Книга обов'язкова для читання всім, хто розвиває себе й прагне поглиблювати свої знання з різноманітних життєвих тем. Тема оповідання є актуальною в наш час і досить важливою. Твір буде особливо корисним для психологів та всім, хто цікавиться наукою психологією. Дякую автору за таке поглиблене оповідання! Воно однозначно варте уваги. Успіхів Вам і творчих злетів!
Diana Khyzhniak, Дуже дякую вам за відгук та побажання!
Погоджуюся на рахунок системи освіти, однак мої твори поки не вписуються в шкільну програму)
Цікавий, захоплюючий сюжет. Автор талановитий.
Маша, Дякую! Дуже приємно, що вам так сподобалося)
Оповідання більше сподобалося, аніж навпаки. Щоправда, розв'язці дещо бракує цілісності. Чому Марія Павлівна не померла? Після першого вистрілу вона мала б проснутися, зайти до кімнати і отримати свою пайку також. А ще незакінченими виглядають лінії Каті та Вероніки Петрівни. У першої намічалася вечірка - чом не привід влаштувати шалену стрілянину перед смертю? А Петрівна просто зайва людина. Після цього можна й собі кулю в лоб. І кінець ідеальний - всі персонажі своє відіграли!
Не переймайтеся, це просто політ фантазії. Насправді перероблювати нічого не треба, бо то вже буде зовсім інший твір)))
Polonynka, Дякую за коментар)
Ви правильно цілетесь, бо перелічені варіанти розвитку сюжети розглядувались, а деякі й взагалі були в пілотному варіанті) Та в кінці довелося все кардинально змінити.
Щодо Марії Павлівни - моє упущення. По задумці вона мала бути під тяжким снодійний, та я надто поспішав й забув це вписати)
Оповідання мені сподобалося. Його зміст - ні. Аде оскільки викликало співпереживання - лайк.
Олесь Друкач, Дякую за відгук!
Радий, що твір змусив відчути)
Дуже крута робота! Справжній блокбастер з одеським колоритом!
Kiose Marina, Дякую за ваш коментар! Радий, що вам сподобалося)
Відчувається, що автор працював над оповіданням тривалий час, адже багато літературних символів та зачіпок для розкручування подій кожному читачу, але..Чесно кажучи, вельми неочікуваний кінець. Заслуговує уваги, з дебютом!
Alexey Stetsyuk, Дуже вдячний за теплий відгук!)
Дуже, дуже крута робота робота - і в ідеї, і у виконанні. Мінімально допустимо фантистична - і тому вдвічі прекрасніша, як на мене. Важко коментувати без спойлерів, особливо зважаючи на потенційне поле для дискусій, - але сподобалась двомовність, у ... хмм..деталях)
Оля Зінченко, Вельми дякую за ваш коментар! Певні суперечливі питання справді наявні й було б цікаво почути думку кожного. І так, деталі важливі)
Як не звернути увагу на мітки "містика", "секс" і "вбивство"? Це ж майже по правилу шести "с", яким керується ТБ (скандали, сенсації, страх, смерть, секс, сміх). І справді, з перших речень затягнуло. Мова в героїв колоритна, в голові навіть голоси їх вчула. Вкладену суть зрозуміла. Єдиний недолік - орфографічні і пунктуаційні помилки :)
Инара Озак, Дякую за відгук! У виборі міток й справді роль зіграла співзвучність) Після ваших слів довелось ще раз попрацювати над технічним проблемами тексту. Дякую, що на них вказали!)
Взагалі то я люблю добрі казочки з щасливим кінцем, і все чекав, коли ж герой нарешті прокинеться здоровим і виявиться, що то все йому наснилось.
Але автор не захотів перетворювати похмуру реальність на казочку.
Може це й правильно. Так твір в пам'яті глибший слід залишає.
Деякий дисонанс в мене викликав Микола. Було не ясно, чи то колишній зек, чи чорт.
Але, якщо взяти, що зек пробудив в героя його внутрішнього чорта, то все стає зрозумілим.
Твір сильний, гострий, добре написаний, примушує переживати. Плюс.
Анатоль, Ви праві, під час роботи над твором метою було найбільш наблизити ситуацію до реалістичності (тим паче, що за основу взяті реальні події). Радий, що твір зміг зачіпити) дякую за ваш відгук!
Мало що дочитую до кінця. Вас дочитала. Все чітко, вивірено, і геть не фантастично - такого в нашому житті як раз не довго дочекатись. Пам'ятаю, як повернувшись брат розповідав про колони військової техніки, які все їхали і їхали у нього під вікнами ночами...
По-моєму, ця історія про справедливість.
Анна Пахомова, Дякую за відгук. Чесно, трохи неочікуваний. Радий, що ви змогли знайти в творі щось своє!
Додаю новий коментар. Почала перечитувати оповідання, які отримали найбільше переглядів. Я в шоці, тому що рейтинг ніби штучно завищений. Ще раз переконалась, що це чудове оповідання!
О.Похмурий, Дякую! На взаєм!
Чудове оповідання. Дуже болісне, трагічне, але чудове.
Алиса Ольгич, Дякую вам за відгук!
Коментар видалено
Цікава книжка)) Тільки не зрозуміла що керувало головним героєм.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати