Вогняне Серце Альтари

Вітер у Високих Піках завжди пахнув грозою і сіркою. Селени це знали, бо тільки вони, Нащадки Смарагдової Магії, жили під цією навислою загрозою. На дні ущелини, що її називали Драконовим Склепінням, не було ні квітів, ні трави, лише обпалена земля і тиша, яку порушував лише один звук: дихання. Небо над Склепінням на мить спалахнуло вогнем, коли трьохсотрічний дракон-пращур, Крилатий Жах Альтари, зробив вдих. Його очі, два палаючі золоті озера, були заплющені. Він не спав. Він чекав. Чекав на час, коли його справжній, людський син, Кайден, набереться сил. І чекав на ту єдину, хто нестиме кров його найбільшого ворога – кров Смарагдової.