Видумка

У Видумці час ніби застряг: батько вічно лагодить стару «копійку», мати без кінця шиє светр, а дощ не припиняється ніколи. Та одного дня Остап вирушає до Києва — міста-мрії, яке обіцяє свободу, але зустрічає його химерним лабіринтом відчуження, абсурду й тривожних відкриттів. Це атмосферне, майже кафкіанське оповідання про приреченість і бунт, про межу між реальністю та вигадкою, про втечу, яка може виявитися поверненням у пастку. Історія затягує й веде до фіналу, що змушує переосмислити все прочитане.

Оповідання-лауреат літературного конкурсу порталу Інфолайф-2019
Написано в 2017-2018 роках, але актуальності не втратило. На жаль.