Веле Штилвелд: З боку припіка, частина дев’ята

Я лежав у теплій ванні і вдивлявся у запотіле настінне дзеркало. Бачення виявилося не відразу. Першою прийшла дівчинка-душа з напіврозплетеною косицею. Потім, серед дюн з'явилася сивий Сивілла. Волосся її було покладено гіркою тугих кручених кільцями пасм... Біля ніг Сивіли гралася грайлива чупакабра... Вона прагнула перетворитися на оленя, але – щось у ній недотягувало... У результаті трансформація відбулася у бік двомірного крокодила. І – тільки потім – на далекому горизонті встав високий худорлявий старець. Він ніби входив у очевидність крізь накипаюче важке хвилювання дюн і зривні над дюнами вітри. Вітри знаходили голови злісних Горгон і вже навіть не в'южились, а тільки сичали...
- Звертай увагу, але йди. Сміливіше йди, – знову казав мені старець.
- Стара, а ти тут навіщо? – питав я.