З боку припіка, частина дев’ята

Веле Штилвелд: З боку припіка, частина дев’ята
Підлітки: Витвір Штучного Інтелекту

Я лежав у теплій ванні і вдивлявся у запотіле настінне дзеркало. Бачення виявилося не відразу. Першою прийшла дівчинка-душа з напіврозплетеною косицею. Потім, серед дюн з'явилася сивий Сивілла. Волосся її було покладено гіркою тугих кручених кільцями пасм... Біля ніг Сивіли гралася грайлива чупакабра... Вона прагнула перетворитися на оленя, але – щось у ній недотягувало... У результаті трансформація відбулася у бік двомірного крокодила. І – тільки потім – на далекому горизонті встав високий худорлявий старець. Він ніби входив у очевидність крізь накипаюче важке хвилювання дюн і зривні над дюнами вітри. Вітри знаходили голови злісних Горгон і вже навіть не в'южились, а тільки сичали...
- Звертай увагу, але йди. Сміливіше йди, – знову казав мені старець.
- Стара, а ти навіщо? – питав я. Чи це не твої вітри?
- Мої... Але дюни - його... Ти не нарікаєш на дюни, а вітри що, адже вони і над дюнами пронести можуть...
– Можуть, – казав старець. Тільки не буде душевних зусиль. Ти – ні вітрів, ні звірят не домальовуй… Хибні вони… Підроблені – та й годі…
Моя класна дама - з п'ятого - по випускний - на той час десятий клас - тітка Стерва пройшла всі кола відведеного їй совкового пекла, в тому числі, тим часом, виводячи свого сільського чоловіка до білої гарячки, і без відповіді і гірко сама страждаючи від цього. Сильна духом, вона - тим не менш - почала давати себе періодично бити, стоїчно спостерігаючи, як мужній гнів раптово переростав у фізичні дії, спрямовані проти її власної сутності ... Саме - одне з таких побиття привело її до зриву вагітності, і їй не довелося пройти через кримінальний аборт.
У повоєнні роки було заборонено будь-які аборти. Це безумство стали скасовувати тільки в хрущовську відлигу, в першій половині шістдесятих. І те – не скрізь… Так, наприклад, у Румунії Чаушеску подібна практика дала сплеск голодним багатодітним сім'ям і тому, що в генетиці соціалістичних румунів помічалася крайня дрібність... Отже, тітці Стерві ще пощастило. Не народивши від зненавидженої людини, вона незабаром повернулася до столичного Києва, добре засвоївши урок соціальної ненависті, залишалося тільки знайти, кого б ненавидіти їй надалі. Жінка!
А тут невдовзі в київській лікарні померла її мати, і Надія вирішила зненавидіти останнього земного лікаря своєї раптово померлої матері. Аарон Мойсейович Земельман був військовим клініцистом і – в принципі – добрим лікарем та у ролі дільничного. Але, на той час, у країні проходили похорони Вождя і справа лікарів-отруєнь була у всіх на слуху.
Плюс – характер, що вибачається, самого Аарона Мойсейовича, до думки якого шанобливо прислухалися хірурги одного з фронтів під час війни, вона приймала за лікарську слабкість і навіть за глузування. А лікар сам вибачався перед дочкою не лише за смерть матері, а й за: хронове оснащення районних поліклінік, за який не дійшов до нього не материнський, а переплутаний чужий аналіз сечі... Та чи мало ще за що? – За те, що вижив у період масових розстрілів у Бабиному Яру, за те, що вимели його з військового шпиталю, підполковника медичної служби за одну лише єврейську картовинку... ще не заглядаючи у його військовий квиток…
Одним словом, Аарон Мойсейович був слабкий і ніким власне не прикритий і асоціювався у начитаної Надії зі скрадованим Гобсеком, мовляв, якби в неї були гроші, а не одні продовольчі та речові картки, мати точно була жива... Одним словом, майбутня тітка Стерва стала свято ненавидіти євреїв, вишукуючи їхні образи у всій класичній літературі та записуючи собі у дивну особливу картотеку.
Картотека тому здавалася дивною і виглядала так, – згідно з її ж власними літературними розвідками – що євреї рятували духовні цінності та субсидували королів, даючи європейській цивілізації гроші для розвитку, а образи єврейських старих вона порівнювала з реальними образами сільських клуш…
І виходило, що й ті, й інші – цвайн, тобто стоять один одного. Але ненавидіти ж когось слабкого і нерозділеного, якого вона могла поставити на своє місце і прицільно висміяти, треба було...
Треба! І Надя зненавиділа навколишніх євреїв, які поверталися з дальньої евакуації. Це – такі, як вона, сіяли вигадки про те, що всі євреї збирали свої урядові нагороди в Алма-Аті та Ташкенті. Тбілісі не розглядався, бо Грузія була батьківщиною Сталіна!
Це була наша інтернатівська класна дама. Справжніми можуть бути лише класні дами.
Сьогодні на планеті – швидше за все – існує не черговий планетарний Хаос, а наслідок впливів колишніх світопорядків, які роками та ідеями супроводжували людство, супроводжували його розвиток, або недопущення в якісь недоступні сфери минулого, так чи інакше – безпосередньо чи опосередковано – що впливають на майбутнє .
З цього минулого приходять до мене сни, і в його надрах народжуються афоризми. Їхня безодня. Але ось недавній – особливий… Дитинство – це вічно свіжий ранковий тюльпан, який не закривається на заході сонця… Хоча. Це точно не про наш київський інернат…
Як із цим бути, і як із цим досі слід миритися, залежить від того, що приймати на Віру? І якщо ти слабкий, приймай на Віру все без винятку.
Але цієї віри, як і тебе, ненадовго вистачить. Якщо ти, людина, хоч у чомусь своєму вірному собі сильна, то – починай з малого. На малій батьківщині сади нові кущі і дерева, не збирай розбиті пам'ятники і скрижали, але хоча б знай, що в тій же Австро-Угорщині колись з каменів розібраних середньовічних замків мостили дороги...
Римські дороги... Ними могли проходити в пішому строю шість бойових лансерів. Так що – не кажи, мовляв, а навіщо мені все це, я – не шістка... Ти – ні, а шість римських копійників, списоносців – лансерів… Ось ті – так, – пробиваючись у глухий кут, вони несли якусь ідею нової для свого часу цивілізації.
І не біда, що подібних цивілізацій за останні десять тисяч років було на планеті не мірно. Всі вони: в Індії та Сибіру, ??на Уралі та в Скіфії, Далекому Сході та в Перу пробивали дороги на шість лансерів. Мабуть, таке сакральне число разом, що йдуть. Мабуть, від цих шести і отримав свій початок – згодом утворений – лад. Але те – у фізичному світобудуванні.
А що – у світі духовному? – І сьогодні – лише десять віруючих юдеїв можуть зібрати первинні духовні збори – міньйон. Так було і так буде навіть на найвіддаленіших зоряних кораблях, які несуть людство в інші галактики.
Звідси ці Вавилонські шість та десять. Строй із шести лансерів ушестеряет зусилля, синагога з десяти віруючих вдесятеряє, і якщо суспільство будується на Силі всіх і Вірі кожного, виникає система, через яку ми відстежуємо наш земний час. Сила Віри та Віра Будова – у цьому сенсі – поняття однозначні. Ідеш у БУД – май ВЕРУ. І – тільки з Вірою в себе – до ладу йди...
Але в інтернаті в спальний і столовий корпуси будівлі зазвичай проводили особливим класним строєм по два, в невеликому віддаленні, від якого йшов класний староста, як якийсь шкільний дивлячий... Так і виходило, що Шкіда вічно йшов на віддаленні класного ладу. А Дрібний – останнім у строю, зазвичай без пари…
Від такого місця в строю рано чи пізно з натоптиші.
Наймиліша Анатолія Францівна прищеплювала нам ненависть. З роками ми стали в галузі виборчої мови. Хто притиснувся до сіл, з того російська мова вийшла - його поглинув суржик, хто пішов у літературу, культуру, - як тільки не вигалявся.
Ідіотський пафос «мовних віршів», нездатність перейти за планку самості, достукатися до учнів, робили з них запеклих А-Баба-Гала-Мага. Не забули, як там у Тесленка:
- Що ти робиш?
– Нитки сипаю.
– А нащо?
- Бовщ варитиму.
Такими нитками – випотрошеної з Дитячих Душ самості мовних істин – нічого не пришиєш. Відразу відваляться. Як у мене – першою точкою стало вступ до КДУ, коли на іспиті з історії СРСР мені було голосно заявлено з суддівської кафедри:
– Ти юде, а всі юде – зрадники… – Ой, вибачте, не те… Це так віщала мені моя класна дама… А екзаменатор просто й тухло сказав:
– Хлопче, юначе, а на шо ви нам, якщо у вас нечиста українська вимова.
Сьогодні я – досвідчений перекладач українською мовою і дуже чуйно відчуваю два американські мовні переплетення. Одне чисто індивідуалістичне, де геть-чисто відсутні слова МИ і НАМ, а саме слово US – нам звучно перегукується зі словом ASS – дупа. І другий ключ – корпоративний, більш зрозумілий як українцям, так і росіянам з їхнім історичним раболепним колективізмом, де слова МИ та Нам чи не великі. А образи на однокласників у мене немає – ні я їх не повбивав, ні вони мене не зробили ідіотом… І вони, і я пережили цю війну в Києві, не відступивши з Міста ні на крок, хоч усім їм, як і мені, далеко за шістдесят.
Як казав один із найстаріших російськомовних поетів України, член НСПУ Василь Дробот, – хто ще не зціпив біля цього стовпа?!. Зауважу суворо від себе, як визнаний у минулому письменник-фантаст незалежної України, що, чи не всі письменники НФ– і ФЕН-жанрів, що оперлися, за роки незалежності написали купу творів про воїнів-напівкровок, які перетрушували космічні держави та цілі імперії саме за подібні штуки.
Сучасна ФН-казка про юного шейгіца Гаррі Потера і про його чарівні півкровки просто кричить про це! До речі, вона заборонена у США! А у нас вона регулярно йде на ТБ і йтиме у нові часи. А якщо її заборонять чергові місцеві дегенерати, то нові автори України напишуть її знову і знову.