Вдихни мене 18+

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 8

Анотація до книги "Вдихни мене"

Даніель ніколи не вірив, що хтось на кшталт Віти зверне на нього увагу.
Вона — світло, усмішка, подих свіжого повітря серед сірої буденності.
Він — тихий, невпевнений хлопець із м’яким серцем.

Їхня зустріч під зимовим небом здається дивом.
Їхній танець серед снігу — початком чогось більшого.

Та одна мить змінює все.

Коли життя обривається занадто рано,
а провина стає важчою за повітря,
Даніель опиняється на межі — між відчаєм і тишею.

І тоді вона знову з’являється.

Хто така Віта насправді?
Привид, янгол… чи саме Життя, яке просить не здаватися?

Іноді, щоб вижити,
потрібно просто вдихнути.

Зміст книги: 1 глава

Частина 1

8 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Dana N

28.03.2026, 16:39:59

Вітаю з марафону Миколи Кота! Сюжет цікавий, місцями навіть зворушливий, але, відверто кажучи, здався мені дещо надто прямолінійним. Одразу конкретизація характеру Даніеля – але всупереч тому певна сміливість у ініціативі з Вітою (знаю про що кажу, теж маю сором'язливого та невпевненого героя)) Досить шаблонний опис грабіжників. Загалом лишилося враження, що твір був би тоншим, якби було більше напівтонів і відтінків. Бажаю успіхів! ✨✨

Показати 2 відповіді

Dana N

04.04.2026, 00:30:53

Марі Піктор Сомніанс, ✨✨

Андрій Шерстюк

26.03.2026, 01:19:23

Шановна пані Марі.

Я маю певні принципи у написанні відгуків на твори колег. До сьогодні жоден автор ані на цьому ресурсі, ані на будь-якому іншому не прочитав від мене жодного поганого слова. Я просто відмовляюся писати у публічний простір будь-яку критику. Якщо автору потрібен мій критичний погляд, ми переносимо спілкування у формат тет-а-тет.

Але Ви змусили мене зробити у моїх принципах виняток. Бо представлення твору на суд читача у такому вигляді, як зробили Ви, — це не недбалість. Це неповага.

Пані Марі, Ви взагалі чули про форматування? Про пробіли після крапок та ком, а не перед ними? Про абзаци? Про те, що пряма мова всередині абзацу виділяється лапками, а не починається з дефіса? А про відмінність тире й дефіса Ви чули? Я вже не кажу про такі речі, як порожні рядки між абзацами для зручності читання.

Ви колись думали, що Вас можуть читати люди з дислексією? Ви уявляєте, на що Ви перетворили моє читання? Лише відчуття відповідальності за взяті на себе зобов’язання перед марафоном змусило мене дочитати цей — Господи, прости — «текст» до кінця.

Показати 2 відповіді

Андрій Шерстюк

26.03.2026, 11:53:33

Марі Піктор Сомніанс, Жорстоко?

Ви уявляєте, на яке пекло Ви перетворили чотири години мого читання Вашого твору обсягом у п’ять сторінок? Можливо, Ви просто не знаєте, як працює дислексія. Я поясню.

Коли читає звичайна людина, вона бачить слово цілком, одразу розуміючи його значення. Можна навіть поміняти деякі букви місцями — і сенс для більшості читачів усе одно залишиться зрозумілим.

Коли читає людина з дислексією, букви починають наче тікати. Мені доводиться або виділяти слова різнокольоровими маркерами, або буквально водити по них пальцем. І щоб зрозуміти значення слова, я змушений прочитати кожну букву.

А тепер поставте себе на моє місце. Ви зустрічаєте слово, всередині якого стоять крапка, кома, дефіс, тире, іноді навіть лапки. А як мені читати слово, яке починається з коми чи крапки? Можливо, для Вас це виглядає смішно, але для мене це справжнє дешифрування.

Ні, пані Марі, це не жорстокість. Це адекватність. І не треба говорити про «гірше написані тексти». За сорок дев’ять років життя я не зустрічав тексту, настільки неможливого для читання, як Ваш.

Я вже не кажу про те, що просте форматування — це банальна ввічлевість

Микола Кіт

25.03.2026, 21:44:22

Прочитав Ваш твір. Якийсь неоднозначний післясмак. Сюжет гарний. Кінцівка потужна, драматична. Чіпляє. Єдине, що не зайшло - опис потасовки з бандитами. Якось сумбурно написаний. І ще б трохи полірнути текст, щоб менше помилок в ньому було. Тоді б читалось легше. В цілому – плюс автору. Молодець.