Той що приходить у дощ

Вона любила дощ. Їй було затишно коли він тарабанив по склі, по металевому даху. Коли вулиці пустували і місто здавалося жило власним життям, без людей. Вона бачила, як одинокі постаті бігли крізь стіну води, ховалися по квартирам мов по печерам, заскакували у дорогі автівки, шукаючи порятунку, а вона любила дощ. Любила мокнути під ним і ніколи не брала із собою парасольки.