Вона знала його лише за чутками — як безжальну тінь, що приходить уночі й забирає душі. Та коли він з’явився з темряви замку, охоплений крижаним подихом самотності та з обпаленим жагою поглядом, страх раптово перетворився на щось нестерпно солодке.
​Їхній світ — це павутина з шипів, де кожен дотик залишає кривавий слід, а кожне зізнання рівнозначне смертному вироку. Він не вміє кохати ніжно — лише забирати до кінця, розриваючи її звичне життя на шматки. Вона не має права піддатися, але з кожною секундою в його обіймах втрачає розум.
​Коли темрява почне поглинати їх обох, чи вистачить їм сміливості визнати: єдине, що здатне їх врятувати — це пристрасть, яка неминуче спалить їх дотла?