Ця збірка — гранично відверта щоденникова сповідь людини, яка опинилася в епіцентрі катастроф сучасності. Автор проводить читача крізь темні лабіринти внутрішнього світу, де самотність межує із відчайдушним криком про допомогу, а суїцидальні настрої переплавляються у запеклу волю до життя.
​Центральне місце у збірці посідає трагедія війни. Це поезія спротиву, сповнена праведної люті до ворога, болю за втраченими друзями та глибокої шани до Героїв, які тримають небо над нами. Автор не добирає слів, описуючи огидне обличчя окупанта та неминучість розплати.
​Поруч із воєнною проблематикою звучать філософські роздуми про плинність часу, екзистенційну порожнечу, трагедію Чорнобиля та складну анатомію людських стосунків — від палкого кохання до ненависті.