Спогади під небом війни

Конкурс 14 лютого спільноти письменників #WriteUA у Telegram. #Трагедія.
Посеред спустошеного поля він лежить, вдивляючись у безкрає небо. В очах згасаюче світло, у руках – телефон, останній місток до того життя, яке тепер здається далеким сном. Спогади охоплюють його, повертаючи до шкільних днів, коли він вперше побачив її – ту, що стала його єдиним коханням. Він згадує їхні найщасливіші моменти: весілля, сміх у затишному будинку, перші слова дитини.

Але війна забрала все, і тепер залишився лише цей дзвінок – його прощання, останні слова любові, які вона почує. Він говорить, поки сили залишають тіло, поки світ розчиняється у тиші.

Ця історія про незламність, про любов, яка живе навіть тоді, коли все інше руйнується. Біль розлуки та прощання, яке розриває серце, але не стирає пам’ять.