Софія

Я лечу у першу свою космічну подорож, - промовила дівчинка років восьми, торкаючись маленькими пальчиками великого круглого ілюмінатора, який був майже на всю стіну космічного корабля, - сподіваюсь, мені сподобається. Тату, що ти робиш?
- Я програмую автопілот, щоб саме він керував польотом. Піди, доню, допоможи мамі, якщо тобі набридло дивитися на ці незмінні зображення ззовні.
- Я завжди з великим задоволенням дивлюся на ці зорі. Зараз вони ближче, ніж раніше, на поверхні рідної планети. А матусі я допоможу. Із задоволенням. Мамо, чекай, я теж хочу складати ці речі для подорожі, я допоможу. Із залюбки.
- Дякую тобі, Софіє. – Подякувала мама. – Ти пам’ятаєш, доню, що після подорожі ми тебе відвеземо до Космічної академії, де ти залишишся навчатися на пілота космічного корабля?