Життя — це простота, яку ми постійно ускладнюємо.
От і я маю всього пів року життя.
Спитати — за що? Але кому? Богові, який мовчить? Лікарям, що лише опускають очі? Чи, може, самому собі — бо не цінував кожен день, як варто було?

Мене звати Артем, мені сімнадцять. Колись я мріяв вступити до університету, поїхати в подорож із друзями, сказати їй, що люблю... А тепер я вчуся радіти ранковому сонцю і дихати без болю.

Ця книга — не про смерть. Вона про життя, яке ми помічаємо лише тоді, коли його залишається зовсім мало. Про вибір — опустити руки чи встигнути прожити кожну мить так, ніби вона остання.