Шарік

Історія про те, настільки людьми є люди, яких ми бачимо на вулицях своїх бетонних джунглів. У кожного перехожого, якого ми мигцем вихоплюємо поглядом по дорозі на роботу чи в магазин, глибоко в душі — цілий світ, свої переживання і трагедії. І це все є і в осіб, котрих прийнято оминати десятою дорогою, — безхатьки, алкоголіки, неохайні люди, яких «нормальне» суспільство і за людей не вважає. Головний герой твору на прізвисько «Шарік» — один із таких не-людей. Він пізньої похмурої осені блукає бетонним ешафотом тоді ще Південного Вокзалу, що в Харкові, шукаючи просто дешевого пійла, брудний і всіма ненависний, і лише в останньому своєму сні він згадує, як це бути людиною…