— До речі, вітаю! Ти станеш батьком. Добре, що ти захотів дітей, але міг знайти кращий варіант для їхньої мами, — обличчя видає усмішку, а душа плаче. — Не подумай, що я натякаю на свою кандидатуру, бо я б ніколи не хотіла такого чоловіка, як ти, — додаю уїдливу фразу. — Так ти говорив стосовно мене? Додам трохи від себе: а тим паче такого батька своїм дітям, — боляче… але вже йому. — І передавай привіт Баху, але хай краще це зробить твоя майбутня дружина, — нахиляюся і шепочу в обличчя. — У них такі тісні стосунки, — саме час залишити його.
— Ти любила мене? — хоч одну правду стосовно нас я маю сказати.
— Ти став моїм домом, в який я хотіла вечері повертатися, а на ранок не бажала покидати.
— Не хочеш запитати те саме у мене?
— А є сенс відмикати замок будинку, коли там нові власники?