Sar - Тінь хаосу

«Сар», - звертається голос з туману...
«Сар, за твою віддану службу я дарую тобі вічне життя, не прожий його знову дарма...», - сказав голосніше голос з туману.
В тей момент Сар відкрив очі в густому лісі, перед ним повстала така картина.

Ліссандра хрипіла крізь зламані ребра.

Обличчя ельфійки було зарите у вологий лісовий ґрунт, а сморід крові, диму та смерті вдарив її в ніздрі. Навколо неї, трупи тих, з ким вона колись їхала, валялися повсюди, немов зарізані тварини.

"Усі мертві. Дурні вухаті ножі."

П'ятеро людей лорда Кавока були зайняті грабуванням полеглих. Капітан Джоррек нахилився, щоб витерти свою сокиру, все ще теплу від крові, об ельфійський плащ.

«Усі, крім цієї», — оголосив інший чоловік, підходячи ближче до місця, де лежала Ліссандра. «Вона чогось варта?»

Йоррек мовчав.