37
Анотація до книги "Роксолана. Кров І Троянди"
Україна, 1520 рік. Настю Лісовську продають у гарем султана Сулеймана. Відтепер вона — Хуррем, «та, що сміється». Щоб вижити, вона плете інтриги, нищить ворогів і стає найвпливовішою жінкою імперії. Та чи зможе колишня рабиня пробачити кривдника й знайти справжнє кохання? Темний історичний роман про владу, пристрасть і спокуту.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти«Роксолана. Кров і троянди »
Я написала цю книгу далеко від рідної землі. Там, де починаєш розуміти, що справжня свобода — це не зовнішні обставини, а те, що залишається всередині: твоя сила, твоя мова, твоя пам'ять. Любов до землі, де ти народилася, не згасає на чужині — навпаки, вона стає світлом, яке веде тебе.
Цей роман — про Роксолану, але насправді він про кожну, хто коліна не згинає. Хто навіть серед чужих стін зберігає себе, свою гідність, свою волю. Сила не в тому, щоб ніколи не падати. Сила в тому, щоб, упавши, підвестися і йти далі, пам'ятаючи, звідки ти. Свобода — це не місце на карті, це рішення не бути нічиєю тінню.
Роксолана стала великою, бо не зрадила свого коріння. Вона не забула ні рідної мови, ні запаху свого дому. І тому саме вона — наш приклад.
Я написала цю книгу, щоб через її історію нагадати: навіть коли тебе викинуто на чужий берег, ти можеш цвісти. Бо справжні троянди ростуть там, де їх поливає любов — до землі, до себе, до свого.
Присвячую
Моїй матусі. Дякую їй за те, що навчила мене рідної мови. Без цього я не змогла б написати жодного рядка.
С. Богомаз
Коли я думала про конкурсний роман, одразу поверталася до Роксолани. Не через популярність, а тому що вона — наша. Українська дівчина, яку викрали, продали, принизили — але вона не зламалася.
Мене надихнув контраст: рабиня стала володаркою імперії. Шлях від безправ'я до влади — чистий дарк-роман: біль, жертви, любов із ненависті.
Роксолана не свята. Вона інтригувала, знищувала ворогів, але не з жорстокості — заради виживання себе й дітей.
Україна — не декорація. Рогатин, липи, мед, колискові — це її душа, яка залишилася з нею навіть у Стамбулі. Можна змінити віру, мову, чоловіка, але не забути, звідки ти.
І любов. Дарк-роман без любові — просто трилер. Роксолана і Сулейман кохали одне одного болісно, але справжньо. Разом пережили смерть дітей — і залишилися разом.
Я хотіла показати: найтемніші історії можуть мати світлий фінал. Коли двоє, що пройшли крізь пекло, розуміють — воно того вартувало.
Тому я обрала Роксолану. Бо вона — про силу, біль і свободу всередині.
С. Богомаз
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати