Рикошет 18+

Висіти на тросі на рівні тридцятого поверху — це мій вид медитації. Вітер свистить у вухах, нічний Київ сяє вогнями, а десь там, за загартованим склом, на мене чекають гроші одного дуже неприємного забудовника. Цей тип кинув на зарплату пів району, тож я вирішила, що його сейф надто важкий для його совісті.

— Так, сонечко, зараз ми тебе розкриємо, — прошепотіла я, приклеюючи лазерний різак.

Скло піддалося з тихим шипінням. Я вже уявляла, як пакую пачки банкнот у свій рюкзак, але щойно я занесла ногу всередину, у глибині кабінету клацнула запальничка.
Маленький вогник вихопив із темряви чиюсь нахабну фізіономію. Я ледь не випустила канат. У кріслі господаря, розвалившись так, ніби він тут народився, сидів хлопець. Дорогий піджак, ідеальна зачіска і... золотий годинник моєї цілі...