233
“Прості історії, що пахнуть добром”
Анотація до книги "Півонії"
Травень. Місяць, що дарує нам багато сподівань на майбутнє літо. Нарешті сонечко вже не тільки світить та гріє, але й починає припікає. В повітрі витає приємний аромат квітів, щойно скошеної травички і навіть печених на вогні страв. Хтось, відчувши цей аромат, і сам думає чим швидше вирватись на природу з тенет бетонного міста на зустріч природі. Так, коли все навколо зеленіє, цвіте і пахне, хочеться мріяти. Про моря і океани, про гірські вершини і гарячі пустелі, про далекі країни чи про…
Цікаво, а про що мріє ось цей немолодий чоловік, що сидить на стільчику біля одного з магазинів невеличкого містечка та з надією дивиться на перехожих. Можливо, він мріє про… а чи мріє він взагалі? І чому з надією дивиться на перехожих? Ні, він не жебракує, він продає. Перед ним у відрі стоять квіти –
Цікаво, а про що мріє ось цей немолодий чоловік, що сидить на стільчику біля одного з магазинів невеличкого містечка та з надією дивиться на перехожих. Можливо, він мріє про… а чи мріє він взагалі? І чому з надією дивиться на перехожих? Ні, він не жебракує, він продає. Перед ним у відрі стоять квіти –
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПроста й водночас глибока історія, яка, здається, могла народитися з одного-єдиного запитання: «А чому він саме тут?» Мабуть, саме це й відрізняє авторів — уміння зупинитися, вдивитися в мить і спробувати зазирнути за її межі.
Авторка ніби повертає нас у минуле випадкової картинки, пропонуючи уявити, що саме могло привести цю людину в це місце, чому речі навколо мають саме такі назви й сенси. Це та сама здатність фантазувати, яка дозволяє створювати цілі світи з буденних деталей.
І тут простий чоловік із відром півоній стає не просто образом, а початком кількох історій одразу — і тихим нагадуванням про те, що ми все ще не втратили людяності. Дуже теплий і уважний до життя текст.
Анна Лінн, Щиро вдячна Вам за хороші слова)))
Ну що ж Ви так над своїми читачами знущаєтеся? Сиджу тут, дівчинка під 40, вся в сльозах, а ті, паразити, ніяк не хочуть переставати текти. Це ж треба таку душевну історію написати... Аж серденько розривається за того дідуся з дружиною на візку. Нагадало мені чомусь мультик "Вгору", там теж ридала, як дурна, з їхньої історії кохання. Добре, що хоч закінчилося все чудово. За це Вас і розцілувала б, та не личить мені таке робити))) Ви - молодчинка, творіть далі, а я пішла наступний Ваш твір читати!)
Ньюбі Райтер, Дякую Вам)
Чудовий твір! Хоч і короткий, але має дуже глибоку думку ❤️
Пам'ятаю, у нас біля одного магазину часто стояв чоловік, продаючи квіти. Він також мовчав, не закликав їх купувати.
Ваше оповідання дає замислитися, що, здавалося б, звичайні люди із квітами можуть продавати їх, аби допомогти комусь. І навіть при складнощах варто залишатися людиною. Не втрачати добро, і дарувати його іншим)
Мені дуже подобається, що фінал історії щасливий)) Звичайний день подарував дідусеві й тому хлопцеві щось значно більше. Нових друзів, ще й хорошу справу зробили:)
Віка Лукашук, Дякую Вам за такий теплий коментар, хотілося б, щоб кожного з нас щодня супроводжувала частинка доброти)
Читаєш, і відчувається запах півоній між рядками, мимоволі дивишся на ситуацію очима старенького продавця, намагаєшся зрозуміти сумніви жіночки середнього віку і геть не розумієш упереджене ставлення жіночок-подружок. Шкода, що часом поверхневе бачення ситуації бере верх. Але приємно, що історія отримала саме таку розв'язку, бо кожна добра книга залишає теплий слід в душі!
Вікторія Берлі, Дякую Вам за теплий коментар, хочеться вірити, що і в житті такі історії матимуть щасливе завершення)
Світла й щира історія, яка розчулює до сліз та змушує замислитися над цінністю людської доброти. Цей твір нагадує про те, наскільки важливо пам'ятати про людську потребу в сердечному теплі. Атмосфера оповідання реалістична, жива. Одразу пригадуєш аромат травневих рожевих півоній. Фінал історії дуже зворушливий - ніби світла, добра казка. Такі історії нагадують, що кожен із нас може подарувати підтримку, створити маленьке, але таке важливе диво.
Розчулили до сліз. Я одразу згадала, як мій чоловік завжди купляв квіти саме у стареньких. Він дарує багато квітів, та ці повняки завжди були найкращими для мене. А тут півонії, ніби відчула їх аромат. Боже, як я сумую. Історія залишила приємний трохи щемливий післясмак. Але зверніть увагу на анотацію — два три речення, про що цей твір будуть краще ніж сам текст. Це приверне увагу читачів.
Яніна Фенікс, На написання історії надихнули саме ось такі літні люди. Їхні погляди здаються мені сумними, і в один момент мені уявилась така історія. Дякую щиро Вам за коментар і за пораду щодо анотації.
Світла та щира історія про людську доброту. Як гарно і добре зустріти таку людину, як цей чоловік. Насправді ж будь-хто може подарувати посмішку, та допомогти стареньким. І як жаль, що нас світ став таким швидкоплинним. Дякую вам за історію.
Неба Крайчик, Щиро дякую за теплі слова)
Яка історія добродушна, позитивна ! Ваші історії неймовірні
Arin Nova, Дякую Вам за Ваші теплі коментарі)))
Дуже добра і щемлива історія. Люблю такі. А чи не хочете ви озвучити її на ютубі? Я б із задоволенням начитала і розмістила на своєму каналі. Звичайно, з посиланням на вас. Це було б вигідно нам обом.
Зворушливо.
Коментар видалено
Вітаю з новинкою! Успіхів, натхнення і багато читачів.
Лана Рей, Дуже дякую Вам!
дуже по доброму
Ilona Kast, Дякую, хочеться більше доброти у теперішньому світі...
Дуже вдячна! І Вам всього найкращого!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати