Доволі дивно закриваючи очі, відкривати їх знову, і бачити все те саме. Але щось не так. Можливо, справа в людині поруч? Адже заплющуючи очі ти бачив рідних, близьких, незнайомців що намагались допомогти, надати першу медичну допомогу, або, був на самоті. А відкривши очі знову, поруч ти бачиш людину яка стоїть, сидить або схилилась над тобою. Деякі люди зразу все розуміють і привітливо вітаються. Деякі не розуміють але після пояснення заспокоюються. А деякі не вірять до останнього. Кричать, плачуть, думають що це жарт. Потім лиш змиряються. Найтяжче зустрічати та пояснювати все дітям. Хоча, найчастіше вони це переносять набагато легше. Вони. Та не ті хто їх зустрів. В любому випадку. Там куди вони потрапляють. Там теж є життя. Легше, приємніше, щасливіше. І є ті кого так хотілося зустріти