Лесь

Хіба я знав, що Свят так розгнівається? Хіба міг знати, що вперше в житті не впораюсь з керуванням, саме в той день, коли взяв Porsche вітчима? Хіба міг передбачити, що та Злата буде на перегонах і попроситься проїхатись зі мною? Хіба уявляв, що дівка полізе мені в штани, коли я на швидкості 250 км/год буду мчати трасою?

Відповідь – ні.
Результат – розбитий улюблений автомобіль маминого чоловіка.
Наслідок – я на все літо засланий в курортне містечко ПРАЦЮВАТИ в його новенький табір. І гаразд, я б погодився на директора сучасного, багатообіцяючого дитячого “простору”, але ж ні, бляха, я буду вожатим. Працювати з дітьми? Я? Краще піду втоплюся у річці глибокій…

Але мій песимістий настрій розвіяла перша зустріч зі своєю майбутньою колегою. Що ж...це буде цікаво.