Принцеса тіней

Дощова ніч скувала королівство, грім розривав небо, і вітер шепотів лиховісні слова. Далеко за межами замку, у глухому лісі, в покинутій вежі, стара віщунка у темному каптурі кружляла над потрісканим столом, ворожачи на чорному вогні.

Очі її були білі, мов місяць, а пальці тремтіли, коли вона витягнула древній сувій, запечатаний ще в часи перших королів. Голос її зірвався у шепіт:

"Настане ніч, коли спадкоємиця тіней народиться під знаком Чорного Місяця. Вона нестиме силу, що може або врятувати королівство, або зруйнувати його. Її кров буде ключем до пробудження забутих сил. Але будь-хто, хто полюбить її, приречений на вічну пітьму."