Поле, у якому плачуть діти.

Ця моя маленька новела — про емоційний інтелект як квантове поле, де кожне серце впливає на інше. Про любов, яка не контролює, а присутня. Про те, як легко втратити здатність відчувати — в гонитві за ідеальною рівновагою.
«Поле, у якому плачуть діти» — це м’яка антиутопія, філософська притча про майбутнє, в якому справжня еволюція — не в технології, а в здатності бути поруч з чужим болем… і не вимикати його.