— Ти обрала іншого!
— Бо ти не подорослішав!
Він завмер, не відводячи від неї свого проникливого погляду.
А вона вдруге вилаяла себе подумки за те, що не змовчала.
Тиша між ними дзвеніла від напруги.
Кожен згадав своє. Ольга — далекий літній день у парку, коли цей чоловік освідчився їй.
Василь — увесь той біль, який настав після її короткого «Ні».
Зараз минуле було надто близько до них обох, небезпечно близько…
— Я подорослішав дуже рано, Мала. Ти навіть не уявляєш наскільки. – чоловік увірвав мовчанку.
Він перейшов майже на шепіт, промовляючи це їй на вухо. Від його дихання жінці стало лоскотно й гаряче, а від шорсткої мозолистої долоні на щоці завмерло серце.