Панна Зміювата

Iрина Мащенко (Iryna)

15.06.2021, 06:07:37

Гарне поєднання глибокого змісту і простоти.

Angelnik

29.03.2021, 12:43:26

Вітаю! Натрапив на Вашу книгу завдяки марафону читання і враженнями дуже приємні! Історія зачепила з перших рядків, дозволивши на кілька миттєвостей повернутись в дитинство та водночас відчути, що автор вкладає у твір глибокий зміст. На мою думку більшість хороших людей дійсно вважають, що поняття «любити себе» - межує з егоїзмом, хоча по-справжньому радіючи життю ми здатні не тільки стати щасливішими, а й віддати ще більшим любові іншим. Зокрема сподобалася Ваша манера письма і роздуми Крістіни та Артура. Наразі прочитав лише чотири перших розділи, але відчуття глибини не полишає, ніби читаєш книгу наперед знаючи, що це буде не просто історія, а твір зі змістом і майбутнім полем для роздумів. Особисто мені читається приємно і розділи заходять дуже легко не зважаючи на те, що сюжет постійно тримає читача змушуючи відчути емоцій головних героїв. Приємно читати, не відволікаючись на орфографічні помилки і це також плюс. Початок історії мені дуже сподобався і є бажання читати далі!

Віра Біт

09.03.2021, 23:26:49

У вас досить хороший і змістовний твір. Відкладу у бібліотеку,щоб дочитати.Бажаю перемоги у конкурсі.

Ніка Єнжель

12.02.2021, 10:24:01

(Увага, коментар зі спойлерами, для читачів теперішніх і майбутніх не рекомендується) Незвична історія. Викладається автором, що нечасто останнім часом на Букнеті вгледиш. Через це читати було цікаво, нехай і на початку складно порозумітися з героями (особисто мені). Враження від твору позитивні, хоч і жмут заздрості тут такий товстий, що можна наїстися і ще з кимось поділитися. Подекуди сам губишся у баченні головної героїні: чи реальність це, чи уява так розігралася. Особа специфічна, тонка, творча, мені довподоби. Травми зі школи і сім'ї, в принципі, наївності більшої не принесуть, вірити їй можна, шкодувати теж. Матір гг - ще той номер, дратує логікою своїх вчинків і сказаного. Бодай колись вибачення попросила, слава Богу. Ставлення до батька я не до кінця зрозуміла. І рідні, і однолітки у Христини такі, що жити не захочеться, радість хіба у тому, що були в житті поодинокі люди, які захищали і підтримували. Заздрю їй у витримці її становища. Дійсно сильна, але й сильні деколи ламаються. На щастя вона заслужила, хоч і темноволосий пан ще та ходяча загадка. Кінцівка про зізнання і приїзд Хосе відчулися вашим видихом, якщо ще врахувати кількість знаків. /Продовження унизу/