500
Анотація до книги "Осінній ноктюрн"
Випадкова зустріч у вечірньому парку змінює хід життя сліпої дівчини.
Розмова з тим, кого вона не може побачити, відкриває більше, ніж зір, — пам’ять про майбутнє, віру і шанс, який здавався неможливим.
Розмова з тим, кого вона не може побачити, відкриває більше, ніж зір, — пам’ять про майбутнє, віру і шанс, який здавався неможливим.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво написано :-) Чутливо і пронизливо.
Успіху у творчості :-)
Відзначив роботи сердечками.
Найрін Лурьє, Дякую.
Вдарило. Сильно. Молодець.
Гарне. Дякую.
Дервіш Ренеґат, дякую, приємно, що сподобалось.
Шкода що мати втратила надію, але її можна зрозуміти, бо хто без янгола повірить у рукописне оголошення з парку? Проте дитину не обдурила, молодець.
PS. Впало в око: з опису "доленосною"; в тексті "вітер тріпав лист паперу"
Morva, мамі не довелось спілкуватись з янголом)))) ну а коли людина втрачає надію вона починає хапаться за будь що, навіть розуміючи, що в більшості це шахрайство. А хто крім матері ще готов на будь що за ради дитини. дякую за уважність, помилки виправила.
Погоджуюсь з коментарями нижче - невеличка історія, яка надихає!)
langouer, дякую за зірочку. Рада, що Вам сподобалось
Приємно в наш час прочитати таку добру історію зі щасливим фіналом!
Очеретяна Кішка, чим гірше часи тим більше душа просить доброго та щасливого) дякую за комментар
Гарна та добра історія про Диво:)
Марина Тітова, дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати