220
Анотація до книги "Очікування"
Він знову вийшов на дорогу і подивився вдалечінь. Нікого. Вже багато днів. Відтоді як село повністю зруйнували, і всі люди пішли. Залишився тільки він один. Але він продовжував чекати, що хтось ще повернеться. Повернеться, щоб відбудувати заново будинки й життя.
Щоранку, щойно сонце вставало, він виходив на дорогу, що веде до села, і якийсь час чекав там. А потім увечері приходив на заході сонця, чекаючи на запізнілих подорожніх. Але ніхто не приходив. Уже багато днів...
Щоранку, щойно сонце вставало, він виходив на дорогу, що веде до села, і якийсь час чекав там. А потім увечері приходив на заході сонця, чекаючи на запізнілих подорожніх. Але ніхто не приходив. Уже багато днів...
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже боляче читати такі твори... Але найгірше те, що твори не болючіші ніж реальність. Про тварин це просто неймовірне тяжко. Нехай з очікуванням залишається надія. Все може статися. Дякую вам за твір.
Наталія Ковган, І Вам щиро дякую ❤ На жаль, хояа це оповідання й художнє, воно багато в чому основано на реальних подіях, що вже майже півтора року поспіль відбуваються у багатьох частинах Украхни. Якщо Ви читали мою документальну книгу "Тонка синьо-жовта лінія між любов'ю та ненавистю", то там був розділ "Собаче життя", написаний за розповіддю зооволонтерки із Гостомеля. І ті картини про постраждалих тварин, яких вони змогли врятувати, й тих, що померли., не дочекавшися своїх господарів, досі стоять в мене перед очима.
Дякую за твір. Хоча дійсно боляче читати. Але це наша реальність
Наталія костів, І Вам дякую за теплий відгук ❤
Писати теж було боляче. Зізнаюся, я сам не втримав сльози на останніх строках.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати