339
“#Без_Пафосу або "Реальність vs Фільтр"”
Анотація до книги "Інста Мать # Без_прикрас"
Вона зірка інстаблогінгу - фільтри, світло, марафони, ідеальні фото зі смузі в руці. А потім… дві смужки.
Тепер її стрічка - це селфі з пелюшками в кадрі, кавою, яку не встигла випити, і чесними постами про те, що материнство - це не про “радість”, а про виживання.
Іронічна сповідь жінки, яка чесно визнає, як це бути мамою. І говорить про це голосно - ховаючи втому за фільтрами.
Це книга для тих, хто втомився від ідеальних мам і хоче трохи правди - з гумором, самоіронією та ледь помітною надією, що завтра буде легше. Хоча ні, не буде. Але принаймні про це хтось напише.
© Всі права захищені
#ЯжМати #НеІдеальнеМатеринство #Сарказм #БезЦензури
Тепер її стрічка - це селфі з пелюшками в кадрі, кавою, яку не встигла випити, і чесними постами про те, що материнство - це не про “радість”, а про виживання.
Іронічна сповідь жінки, яка чесно визнає, як це бути мамою. І говорить про це голосно - ховаючи втому за фільтрами.
Це книга для тих, хто втомився від ідеальних мам і хоче трохи правди - з гумором, самоіронією та ледь помітною надією, що завтра буде легше. Хоча ні, не буде. Але принаймні про це хтось напише.
© Всі права захищені
#ЯжМати #НеІдеальнеМатеринство #Сарказм #БезЦензури
“Життєва сповідь — без фільтрів, без рожевих окулярів, лише щира реальність материнства: про втому, страхи, надію й те, як рости разом із малюком. — ось що не дасть відірватися від цієї книжки.”
Зміст книги: 14 глав
99 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПрочитала з задоволенням, посміялася, дякую за приємні емоції!
Лана Нова, Дякую за зворотній відгук))
11.Сцена з «ригаючим котом на фоні материнської істерики» гідна екранізації у стилі чорної комедії. Дякую за таку відвертість. Саме в таких текстах — справжнє життя.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Дійсно життєво)) дякую що читаєте й коментуєте
10. Гумор про поїздку до родичів — це взагалі в яблучко, особливо про "дипломатію рівня ООН". Ви дуже точно підмітили стан батьків, які намагаються просто вижити в цьому сервісі від бабусь.❤️
Віталій Козаченко, Дякую
Так треба жити з гумором )
Анна Лінн, ♥️
Після такої книги ще страшніше народжувати. Але з іншого боку нагадує, що треба бути готовим до всього. Ще й з таким класним гумором❤️
Світлана Бонд, Чого страшно?))) Правильно, треба бути готовим до всього. Є багато нюансів про які не розповідають. І на перший погляд здається так страшно.
Дійсно, тоді ніхто не питав, просто хрестили. І до церкви також водили. Бабуся замалювала гріхи, а топити котів це норма у них була. Цікаві люди 0_0
Світлана Бонд, Отож.❤️❤️❤️
9. Ця книга — гарний посібник і для чоловіків. З таким детальним описом можна легко зрозуміти, де не втрапити в халепу. Хоча на цій стадії, схоже, жінку все дратує. Тож винуватим буде точно не кіт. Описи неймовірні, з гарним гумором та чудовою подачею.
Віталій Козаченко, Дякую.
8. Щось мені підказує що після народження дитини легше не стане. Чесно кажучи, ці міфи мене сильно поспішили. Вони створюють враження, ніби вагітність та материнство — це лише безхмарне щастя та легкість, а насправді все набагато складніше. Після народження дитини життя не стає простішим — воно просто змінюється, і не завжди так, як очікуєш. Дивовижні у Вас описи та майстерне володіння словом.❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Дуже дякую за ваші відгуки. Воно мене дуже тішать)))
«Раніше в полі народжували» знецінюють чужі проблеми…. І це жінки так кажуть, здавалося б, повинні розуміти, а ні…
І взагалі, навіщо відмовлятися від комфорту, якщо є можливість? Ніби хто не страждав, той не мати
Світлана Бонд, О так! Замість підтримки токсять більше ніж будь хто.
Клавдія Петрівна просто моя улюблена героїня. Не можу перестати сміятися при будь-якій згадці про неї.
Про булавки та сіль - життєво. Раптом і ми колись такими будемо?((
Світлана Бонд, Та ну... Не дай Боже)))) Забобони то зло, що жити нормально не дає))
7. Загадка з набором ваги — то квест без вірної відповіді. Я не зміг відгадати, хоча чесно старався. А от на рахунок краси не погоджуюся. Під час вагітності жінка стає трохи іншою. Хоча ні. Не трохи. Але від цього вона гіршою не стає. Кохана жінка красунею була, є і буде. Навіть на дев'ятому місяці. Отак. ❤️❤️❤️
Віталій Козаченко, Це ж дуже добре, що в очах коханого все так виглядає. А от у жінок все по іншому. Ми дивимося під іншим кутом.
6. Схоже, посібники про другий триместр писали автори-початківці чоловічої статі без жодного натяку на розуміння всієї серйозності ситуації.
А сама фраза про найбільш комфортний період змусила жінок купувати цю нісенітницю, і посібник став бестселером. Від душі посміявся в цьому розділі. Особливо про спільні перекуси о другій годині ночі.
Цей розділ просто хіт! Чудова іронія. Дякую!
Віталій Козаченко, Дякую, що поділилися думками.
Загалом читається легко, швидко, незважаючи, що в головній героїні інколи відчувається ніби перебір іронії. Бажаю автору подальших успіхів.
Dana N, Дякую за відгук! Бачу, іронія Софії вам подекуди здалася «занадто» — таке трапляється. У неї язик і справді ходить швидше, ніж сенсор самоконтролю, і це її стиль: трохи колючий, трохи лукавий, але без злості. Мабуть, тут усе впирається в різний рівень «імунітету» до сарказму — хтось ловить його з півслова, а комусь потрібна захисна маска й запасний фільтр. Робити загальний висновок про книгу з 5 глав, погодьтеся якось не професійно. особливо коли в кожній гаві вона розкриває новіграні. Дякую що присвятили свій час моїй творчості.
Ну-ну. Щойно Софія доводила, мовляв, “вагітність не хвороба“, а потім одразу відчуває, що таки й не зовсім “звичайний стан” – токсикоз, гормони… Це ще якась стадія заперечення. А “дитячий мотлох”?) З усім намаганням показати героїню “антимімімішною мамочкою”, враження, ніби власні речі інстаблогерка звикла доношувати до глибокої старості, тож і мріяла б, аби дитинча ходило в ковдрі до повноліття. Зважаючи, що особа вона вже не бідна, мимоволі згадується приказка, мовляв, “можна вивести дівчину з села, а село з дівчини – ні.”
Dana N, Софія справді має свій спосіб реагувати на зміни — місцями різкий, місцями суперечливий, але точно не глянцевий. Її «вагітність не хвороба» і «ой, а токсикоз існує» — це не заперечення, а звичайна людська шизофренія між теорією й практикою. У кожної з нас буває момент: “та я все знаю!”, а через хвилину — “чому мене штормить на рівному місці?”
Щодо “дитячого мотлоху” — це теж її стиль гумору. У Софії язик швидший за фільтри, а думка про “ковдру до повноліття” якраз і висміює оце святе інстамамство: «все має бути нове, білосніжне й на фоні естетичного трав’яного кошика». Але якщо ви уважно читали 1главу першої книни то напевно запам'ятали, що вона донатить свій одяг та інші речі.
І так, вона заможна — але гроші не завжди видаляють здоровий скепсис. Декого вони, навпаки, роблять економними на нісенітницях.
А от приказка про “село” — смілива вставка, але не зовсім про Софію. Вона не “несмак”, вона просто алергічна на показуху й любить стібати кліше. Тому й не біжить скуповувати мімімішні речі, які потім живуть у шафі довше, ніж дитина в люльці.
Ох, ці війни свекрухи та невістки! Дивовижно, як, незважаючи на карикатурні забобонність та невігластво Клавдїї Петрівни, вона мало того, що благополучно дожила до своїх років, так ще й сина, як-не-як, виховала, що вийшов до смаку вибагливій Софії… Зрештою, якщо у інстадіви буде хлопчик, сама колись стане свекрухою, і вже її невістка може так само закочувати очі)
Dana N, Ніхто їй не закочуватме очі, бо цьому є пояснанне далі у 7 главі))
Отже, продовження історії старої знайомої Софії, яка змінила нелюбе прізвище на більш милозвучне… стиль оповіді той самий – легкий та іронічний, але відчуття, що героїня трохи подорослішала, хоча її егоцентричність інстадіви нікуди не поділася. В самий розпал турбот про новий бізнес її зненацька заскочує новина про вагітність – тим цікавіша реакція Софії, що через певну профдеформацію сприймає все крізь призму інстаграмних фільтрів…
Dana N, Здається ви сприйняла Софіїну реакцію як «інста-рефлекс», навіть попри те, що героїня сама стібеться з цього підходу й не веде соцмережі так, як колись. Це чітко прописано у главі 1. Походу ви вхопилася за перше враження з книги і не зрозуміли ще, що ГГ бачить фільтри як декорації, а не як світогляд.
Ну, може ж це не підступність чоловіка?) Бо якось занадто... Жінки, звісно, теж бува, люблять "сюрприз" коханому зробити...
Тами самі в чомусь дозволяємо чоловікам так про себе думати, що можемо все і все вивеземо. І напевно дурні))
VitalinA, В чомусь ваша правда. Та колись і комусь треба починати!
Які розумні речі у голові Софії. Ось кому потрібно марафони 2адекватності" вести в соціальних мережах.
Ivie, Все може бути.
Вітаю із завершенням книги❤️❤️❤️ Правдиво, життєво, з гумором та змушує замислитися над багатьма речами. І головне не брати все так близько до серця ставитися до проблем із здоровою іронією. Дякую за гарний "посібник"❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Дякую що читали та за неймовірну підтримку.
Підписуюся під кожним словом ,,Правил..' Материнство наш вибір, тому і відповідальність наша). Дякую за розділ❤️❤️❤️
Тея Калиновська, ❤️
Про котенят сильно і правдиво. Головне про ,,скверну'' інших пам'ятати, то своєї не будеш бачити) Дякую за розділ❤️❤️❤️
Тея Калиновська, ❤️
Вітаю з завершенням!♥️
Марина Мелтон, Нова глава 9 вже з’явилася! Запрошую до читання — обіцяю, буде з чого посміятися.♥️
11. Коли я думаю скільки обов'язків у простої жінки- матері, то розумію, чому незаміжні старі діви живуть довше і здоровіші)) І це не я сказала, а статистика, а вона річ невблаганна)))❤️❤️❤️
Вітаю із завершенням! Поки що читаю першу частину)
Марина Мелтон, ☺️❤️❤️❤️
Правила Свідомого батьківства - згідна повністю! Решта у всіх по-різному, особисто для мене - материнство радість)
Ларія Ковальська, Та ніхто не каже, що це не в радість. Просто не варто забувати і "іншої сторони медалі". У всьому є свої нюанси. Головне як ти це сприймаєш. Дякую що читали та ділилися враженнями))
10-11. "Материнство - марафон в тумані... Це сильно. А щодо чоловіка, то варто на пів дня у вихідний залишити з дитиною й в очах трохи розвидняється. ♥️♥️♥️
Ніка Цвітан, Згодна))
Нарешті хоч хтось наважився розповісти про це! Реально. Ніхто, ніколи не каже правду. Скрізь є свої + та -
MarinkA, Це правда!!!
Вагітність точно не омоложує, а в багатодітних сім'ях мами просто не мають часу так заморочуватися над ,,не такими прищиками, каками'' і іншими різними цікавими речами))) Хоча, це ще залежить і від мам))) Вони теж різні бувають. А Соня супер мама - реалістка❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Гартні багатодідтні мами ті, які мають багато грошей на все.
5. Жваві іронічно-саркастичні описи й висновки не дозволяють усмішці покинути моє обличчя. Прочитала перше речення про розквіт й перед очима виник спогад, момент, коли я знаходилась в пологовій залі. На сусідньому столі - ще одна матуся, років 18-19 в якої щойно народився малюк. Вона починає просити, щоб їй негайно принесли дзеркало. Здивована акушерка запитує "Навіщо?". "Мені сказали, що я після пологів стану дуже красивою. Негайно хочу побачити". Сміх лунав на всю пологову залу.
Бажання Софії мати сина детально обґрунтовано й за кольором хмари стає зрозуміло, що її бажання здійснилося (якщо не переплутали кольори).
Ваша книга, Марино, дуже цікава, тому я буду заглядати сюди. Успіху вам та натхнення)))♥️♥️♥️
Марина Мелтон, ❤️❤️❤️
Під кожним абзацом хочеться писати, наскільки це життєво. Тепер ще більше шкода жінок, чоловіки не розуміють, що доводиться пережити...
І ось правда, бачу тільки ідеальні фотографії вагітних, а про те, як все відбувається, ніхто не пише.
Дуже круто все в книзі подано. Є про що подумати, та ще й з таким гумором))
Автор ніби з себе багато списала. Я просто читала біографію, тому можу так думати.
Світлана Бонд, Ну так а де д мені ще брати досвід))) Дякую що приділили час!
Згодна, що підписникам байдуже і на ті кульки, і на гендер-паті. Ось якщо є драма, тоді так, їм цікаво. Роздуми, що хлопчики обходяться дешевше за дівчаток, заскріню, є кому показати)) дуже сподобалася ця думка.
Світлана Бонд, Дякую))
Розділ 4. ☺️☺️Свекруха, така свекруха. Вона не тільки все найкраще знає, а й вимагає зробити так, як вона сказала, щось типу "ми порадилися і я вирішила". Це ще добре, що в чаті, а якби офлайн? Софія виношує дитину, а ім'я дитині обирає ВОНА - свекруха. А її сину, хто ім'я вибрав? Цікаво...
Щодо 800 порад - це так знайомо. Колись у мене була ідея "збірної солянки забобонів", тобто спільно написати збірник забобонів щодо різних ситуацій.
Подобається, як героїня з долею іронії сприймає свій стан, свої відчуття й втручання свекрухи в їхнє життя. Можна радити іншим. Читаю далі)))♥️♥️♥️
Ніка Цвітан, Дякую вам за те що поділилися))
Марафон Діани Козловської.
5.Розділ дуже атмосферний, смішний, теплий і сміливий. Тон героїні залишається яскравим, упізнаваним, енергійним — і працює як сильний наративний магніт. Діалоги між героїнею та Матвієм живі і зберігають гумор.
Додам, що мені дуже сподобалася книга, а особливо манера подачі розповіді.
Дочитав до п’ятої глави. Свічки погасли. Кава остигла. І, схоже, зі мною поки що нічого не трапилося. Тож, мабуть, застереження було для лякливих дам, які бояться поповнення в сімействі. А взагалі, скажу: Ви молодець. Книга супер!
Віталій Козаченко, Дуже дякую за такий змістовний розбір!))
Марафон Діани Козловської.
4. Ця глава мене щиро й сильно посмішила – давно так не сміявся над книжкою. «Книга заборон» на 800 сторінок – то вже як окремий культурний феномен і майже реліквія. Сподіваюся, Ви знайдете час і колись її повністю опублікуєте, бо сама собою вона вже твір мистецтва. Я легко уявив, як її створювали – з натхненням, пафосом і невичерпним запасом «не можна». А свекруха – схоже, головний її фанат, що вивчив усе напам’ять і цитує краще за ранкові лекції. Стільки правил, що й загубитися не дивно – можна забути, що взагалі планував зробити. Пошук імен – то окрема комедійна лінія, яка заслуговує на оплески.
Віталій Козаченко, Дякую.
Марафон Діани Козловської.
3.Героїня неймовірно жива – у певні моменти її хочеться обійняти та пожаліти. А за мить – вже смієшся разом із нею над черговим «сюрпризом» життя. Це захоплює: емоції змінюються легко, як на диханні. Особливо сподобався оптимізм подруги Юлі – він зігріває та додає впевненості. Її життєва енергія заразна, як ранкові сторіз у Instagram. Дружня підтримка звучить щиро, без штучного моралізаторства. Глава балансує між гумором і турботою так, що читач співчуває, але не сумує. Дякую Вам.
Віталій Козаченко, Дякую вам!
Марафон Діани Козловської.
2. Друга глава читається як відвертий пост без фільтрів і прикрас. Голос героїні залишається живим, дотепним та дуже впізнаваним. Тут гумор рятує від паніки, а іронія – від зайвого драматизму. Подобається контраст між стерильним комфортом приватної медицини і реальністю. Емоції чесні, теплі й подані з тією легкою самоіронією, яка робить історію особливою. Вам вдалося передати стан героїні так, що читач не просто спостерігає, а співпереживає. Текст динамічний, кумедний та тримає увагу від початку до кінця. Важливо, що попри метушню, відчувається щирість і справжність почуттів.
Глава у Вас вийшла смілива, сучасна і точно знайде відгук у всіх, хто любить чесні історії.
Віталій Козаченко, Дякую. Що мені вдалося передати атмосферу))
Вітаю! Марафон Діани Козловської.
1. Ця глава – ковток свіжого повітря в сучасній літературі. Живий голос героїні звучить чесно, іронічно та дуже по-людськи. Мені імпонує, як вам вдалося поєднати гумор із реальністю, без зайвого пафосу. Текст читається легко, але після кожного абзацу хочеться подумати. Особливо цінна сміливість говорити правду, не прикрашаючи деталей. Динаміка оповіді тримає увагу не гірше, ніж стрічка у Instagram. Цікаво спостерігати, як особисте трансформується у потужну історію.
Стиль письма нагадує діалог із близькою людиною, що мені дуже подобається. Відчутна емоційність, але вона керована, точна і виправдана. Виразні образи роблять світ книги яскравим і впізнаваним.
Дякую Вам за щирість, самоіронію та сучасну тематику.
Віталій Козаченко, Дякую. Я сама така. Як знаю - так і пишу.А можливо, це крик душі!?))
Вітаю! Марафон Діани Козловської.
Ого, та тут, схоже, не просто книга, а курс виживання! Після такого вступу я вже відклав убік свій затишний плед і запалив свічки для драматизму. Про хлопців прямо в попередженні нічого не було сказано, тож буду сподіватися, що зі мною нічого поганого не станеться. Пішов занурюватися у небезпеку.
Віталій Козаченко, Рада вітати вас. Цікаво буде послухати думку чоловіків з цього приводу))
Розділ 3. Десь на краю свідомості, на мить, мабуть, кожна жінка відчуває себе як "інкубатор без інструкції", але лише на мить і то не серйозно. І на паузу не поставиш й не відмінити.
Подобається героїня: самокритична, активна, з підприємницькою жилкою.
Короткий опис чоловіка дозволяє створити в уяві його образ: спокійний, терплячий, звиклий до жвавого темпу дружини. Його здивування очікуване з одного боку, та все ж цікаве таким швидким прийняттям ситуації. Читаю далі)))♥️♥️♥️
Ніка Цвітан, Дякую
Розділ 2. Уже впевнена, що читатиму вашу книгу до кінця.♥️♥️♥️
Серйозні речі через "скельця" іронії та сарказму створюють круту комбінацію. Читаю з посмішкою на вустах.
Героїня швидко приходить до себе й починає коригувати свої плани відповідно до ситуації. Опис про жіночу консультацію і вагітну жінку - просто в ціль, ніби ті хто там працюють ніколи не народжували.
Подруга дає дуже цінні поради й дуже точні, адже вже має досвід (про котячу миску - як бачу).
Поєднання материнства й власної справи - теж не проста справа. Читаю далі)))♥️♥️♥️
Ніка Цвітан, Я рада що змогла зачепити вже з другої глави.
Привіт з марафону.
Дуже сподобалась обкладинка, із сенсом. Гарна анотація і послання від автора. Згідна з вами, материнство - це ще те випробування. Тут поряд і багато позитиву, і багато труднощів та викликів.
Розділ 1. Написано легкою мовою, тому я немов "пірнула" у сюжет, згадала як сама, у свій час перейшла зі статусу "дружина" до статусу "мама". Героїню накриває шквал емоцій. Легка іронія, ледь помітний сарказм і реалії її життя, створюють цікавезно-інтригуючий вайб твору. Читаю далі♥️♥️♥️
Ніка Цвітан, Дякую за вашу цінну думку.))
Молоду маму найкраще розуміє інша така ж мама, але ніяк не свекруха)))
Ларія Ковальська, Напевно забула себе. Чи інше виховання!))
«Позапланове оновлення прошивки» ахаха уявляю, що там може бути. Але мене дуже розсмішило, коли чоловік створив чат і там +1 Клавдія Петрівна. У голос просто ахаха. А після імен у неї там і серце зупиниться. Але спочатку треба загуглити, звичайно ж.
Боже, у мене вже сльози від сміху. З кожним реченням все сильніше.
Покинула чат! Надовго її не вистачило))
Про гінекологів теж життєво. У звичайних лікарнях на тебе дивляться як на повію, але при цьому кожній радять народжувати :)
Про всяк випадок запам'ятовую поради для майбутніх мам. Не забути б ще...
Хоча після цього всього ще сильніше боюся((
Коментарі, де поливають брудом блогерів, що зараз за кордоном - це як окремий вид мистецтва ахаха. Ну серйозно, один в один. І як же вижити, коли не можна вино?
Веселий початок. І дуже реалістичний.
Вже давно на цю книгу поглядала, хоча хотіла з першої почати. Але туди повернуся пізніше
Так цікаво читати різні версії материнства. Кожен сприймає це по-своєму. Кому в радість, а кому так собі. але нічого страшного, всі ми різні.
Ivie, ❤️
Дуже класні породи в книзі ❤️ Спіть висипайтесь, а хто ж слухається. Аж згадала свою вагітність. А вона молодець гарно тримається
Світлана Романюк, Мені теж довелося свою пригадувати))))
Нарешті хтось наважився показати цей контраст без фільтрів! Тема «Інста-фасаду» проти реального життя — це невичерпне джерело для сюжетів, і як авторка, я дуже радію, коли з'являються такі живі історії. Впевнена, ця книга стане терапією для багатьох мам. Бажаю натхнення і вдячної аудиторії!
Кейт Лорен, Дякую! Я на це сподіваюся. Взаємно!
Пакет, який закладений природою, у деяких не спрацьовує, а в деякий вмикається так, що спокою немає нікому навколо і має назву,,Я ж мати'' ))) Дякую за розділ❤️❤️❤️
Тея Калиновська, Дякую за коментар))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати