34 374
Анотація до книги "Недопопелюшка"
— Що ж, Зоряно, тепер поговоримо по душах. — я нервово ковтаю, й великими очима дивлюся на свого розлюченого шефа. — Навіщо ти це зробила? Через тебе, у мене скандал з Беллою. Вона пішла від мене, і пішла по твоїй вині.
— Яне Марковичу, я нічого не робила. Я не знаю, як це трапилося. — збентежено та невиразно лепечу я.
— Тобто ти не знаєш? — реве шеф та схиляється надомною. — То це твоя білизна?
Я здригаюся, і налякано зиркаю у темно-зелені, розлючені очі Яна.
— Так... Тобто, ні... Я...
Від хвилювання не можу зв’язати двох слів докупи. Моє серце гупотить мов навіжене. Здригаюся, коли моє підборіддя, різко опиняється в сильній руці мого шефа.
— Ти хоч розумієш, що ти наробила? — розлючено з ненавистю цідить мені в обличчя Старих.
— Яне Марковичу, я нічого не робила. Я не знаю, як це трапилося. — збентежено та невиразно лепечу я.
— Тобто ти не знаєш? — реве шеф та схиляється надомною. — То це твоя білизна?
Я здригаюся, і налякано зиркаю у темно-зелені, розлючені очі Яна.
— Так... Тобто, ні... Я...
Від хвилювання не можу зв’язати двох слів докупи. Моє серце гупотить мов навіжене. Здригаюся, коли моє підборіддя, різко опиняється в сильній руці мого шефа.
— Ти хоч розумієш, що ти наробила? — розлючено з ненавистю цідить мені в обличчя Старих.
Зміст книги: 51 глава
Останнє оновлення: сьогодні
167 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати