Не та жертва кримінального короля 18+

— І хто ж у нас тут?

— А в тебе провали в пам’яті? — хриплю я. — Забув кого казав привезти?

Його губи ледь смикаються.

— Кусюча. І гарна, зараза. Але ти не вона. Та блондинка. А ти… темненька. Те, що мої довбні не розрізняють дівчат, не означає, що я такий самий.

Він вдивляється в мене. Не просто дивиться — розглядає. Повільно. Наче я вже не помилка, а щось цікаве.І це дратує.

— Розв’яжи мене, придурок.

Горло болить так, що слова шкребуть. Але я не покажу слабкість.Я не боюсь його.Він уже облажався. Навіть не ту дівчину викрав. Батько швидко мене знайде.

— Ще жінка мною не керувала, — тихо каже він. — Тихіше, крихітко. Я думав, ти плакати будеш.

— Я тобі не крихітка. Відпусти мене. Плакала б тут моя подруга. Від мене ти сліз не дочекаєшся