1 102
Анотація до книги "(не) одна під дощем"
Пройшов час та світ змінився. Він наче схожий на звичний нам, але все не так. Після пандемій та світових війн наше життя змінилося. Світ поділився всього на дві тоталітарні імперії, де постійний контроль та обмеження - стали нормою. Люди змінилися, вони стали байдужими та безмемоційними. Але що не так зі мною? Чому я не змінилась та досі відчуваю все? Невже я одна в цьому світі?
Я так думала до того дня, коли стояла одна під дощем посеред вулиці, поток людей проходив повз не помічаючи мене, я викрикнула на всю вулицю запитання: «В чому сенс цього життя?», як раптом, до мене звернувся оксамитовий чоловічий голос. І ось тепер ми разом з ним та його собакою в будинку на колесах через тисячі пригод та ризикуючи своїм життям, шукаємо своє вільне щастя.
Я так думала до того дня, коли стояла одна під дощем посеред вулиці, поток людей проходив повз не помічаючи мене, я викрикнула на всю вулицю запитання: «В чому сенс цього життя?», як раптом, до мене звернувся оксамитовий чоловічий голос. І ось тепер ми разом з ним та його собакою в будинку на колесах через тисячі пригод та ризикуючи своїм життям, шукаємо своє вільне щастя.
“Дуже сильний твір, всі його розділи переповнені емоціями, подіями та сенсом життя, над якими варто поміркувати. Адель та Макс мріють отримати свободу від тотального контролю двох імперій. Але чи все так, як здається?)”
Зміст книги: 6 глав
Останнє оновлення: 10 лип. 2024
28 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЕпілог вражаючий. Чесно кажучи не очікувала...
Твір дуже потужний. Дякую та успіхів вам у творчості ❤️
Ангеліна Александренко, ❤️❤️❤️
Одна імперія гірша за іншу. Триндець просто...
Сподіваюся, Свят виконає обіцянки та дійсно допоможе. Схоже, що він також з тих, хто ще не втратив людяність...
Камери ці повсюду вже страшенно бісять. Жодної хвилини спокою від цих Очей
Дякую, Ангеліно. Дуже сильний твір!
Знаєте, зазвичай ковтою книг , але ця потребує певного відпочинку між розділами, бо вони переповнені емоціями, подіями та сенсами життя, над якими варто поміркувати.
Анітка Санніфео, Ахаха теж грішу таким))) Рада, що Вам подобається)
Гора Ведмідь? Часом не Аю-Даг згадали в цій легенді? Бо дуже схоже❤️
Взагалі моя свідомість цю туристичною тропу малює мені саме кримськими стежками:)
Книга читається затамувавши подих... Суміш емоцій, болю, але дуже цікаво. Хоч, таке майбутнє мені б не хотілось...
Анітка Санніфео, Ооо як круто вийшло)) просто те, що ти бачив на власні очі, те, що ти відчував, легше описати) тому часто використовую власний досвід у написанні)
Не пам'ятаю чи уже писала відгук.
Книга захоплює з перших рядків і тримає до кінця. Кожне слово, фраза, рядок спонукає "ДУМАТИ", аналізувати, спостерігати. Ти наче сидиш з героями у фургоні.
Браво, Ангеліно!
Такі книги безцінні ❤️❤️❤️
Любава Олійник, Це неймовірно прекрасні слова, безмежно дякую!!! Не передати, як мені приємно❤️❤️❤️
Скільки ж болю в історіях Адель та Макса...
Неможливо читати без сліз.
Анітка Санніфео, Сама поки писала наплакалась…
Дуже зворушливий початок, й такі знайомі емоції про валізу та рюкзак...
Дуже мила такса у Макса))
Читаю далі:)
Анітка Санніфео, Дуже дякую❤️ приємного читання❤️❤️❤️
Багатозначне початок. Люблю такий жанр: суміш емоційної любовної історії та фантастики. Пишу щось подібне.
Анна Акімова, Дякую❤️
Фух, нарешті закінчила.
Історія просто суперова. Так життєво. Життя в селі, історії життя різних людей. Я наче занурилася в своє дитинство серед корівок, степу. Багато знайомих і схожих моментів з мого життя. Щось викликало тугу за минулим, щось змусило озирнутися назад на давно прожитий досвід, і моменти, які б воліла забути та більше не згадувати. Згадала бабусю, її ласку, тепло й потріскані сільською важкою працею руки. Місцями хотілося плакати від влучних спогадів та роздумів.
Книга захоплююча пригодами гг. Також багато моментів і тем для роздумів. Наче в глибині душі взбовтали давно осівший на глибокому дні мул з потоплених там спогадів болю, туги та зради близьких тобі людей.
Дякую вам, авторе, за таку чудову роботу. Успіху вам та натхнення. І саме головне - мирного неба нам всім над головою.
Оксана Павелко, Ваші слова змушують мене плакати… Мені дуже приємно! Щиро дякую за теплі слова❤️взаємно❤️
Ох, дівчата, це просто вау! ? Я не знаю, як пояснити всі ті емоції, що переповнювали мене під час читання! Атмосфера просто магічна — ти ніби сама стоїш під дощем, відчуваєш холодні краплі на шкірі, чуєш цей загадковий голос і затримуєш дихання від напруги!
А цей момент, коли з’являється він... Ну, ви зрозуміли, оцей загадковий чоловік із парасолькою! ? Це ж така естетика, така кінематографічність, що я навіть не могла відірватися! І ці сірі, майже льодяні очі… Бррр, але ж цікаво, що далі!
Із першої ж сторінки тебе огортає якась дивна самотність героїні, її відчуженість від цього світу, який став бездушним. І тут раптом — він, такий теплий і справжній серед цього холоду! Це точно щось більше, ніж просто зустріч…
Якщо хочете зануритися в атмосферну історію, де кожне слово звучить, як музика дощових крапель, і відчути на собі всю цю магію — читайте, бо це реально щось неймовірне! ?
Христина Холод, Дуже дякую за такі неймовірні слова❤️❤️❤️ мені безмежно приємно❤️
Я прямо бачу цей проливний дощ та чую як він лопотить. Відчуваю його пронизливу прохолоду, як він б'є па змоклій до самої шкіри маківці, й затікає в очі, закриваючи все змутнілою пеленою. Наскільки так гарно все описано, що й сам не розумієш як опиняєшся спостерігачем прямо там, біля героїв, ледь не потрапляючи прохожим під ноги. Це круто.
Оксана Павелко, безмежно дякую за такі теплі та прекрасні слова!!!)❤️❤️❤️
Прочитала,жила з героями,переживала разом з ними...Чудова книга...Ми також живемо в світі ,де нами маніпулюють...Але,надіюсь,сонце засяє вже для наших дітей і онуків...
Тетяна Мирончак, Дуже дякую за теплі слова❤️❤️❤️
Пролог хороший та чіпляє)
Надсилаю Вам промінчики натхнення на написання)
Світлослава Вирій, Щиро дякую❤️❤️❤️
Судячи з коментів ця книга багатообіцяюча. Додаю до бібліотеки, прочитаю коли завершиться, бо то мені на один присіст))
Підписалася.
Оксана Дичка, Щиро дякую)) Мегі дуже приємно♥️♥️♥️
У світі, де контроль і байдужість стали звичною реальністю, зустріч двох людей, які здатні відчувати, виглядає як маленьке диво. Книга варта уваги! Автору натхнення та вдячних читачів!
Ангеліна Александренко, Нема за що. Чекаю на нові розділи.
Прочитала 19 главу на одному диханні! І вже чекаю на наступну. Хіба ж можна так над людьми знущатися і закінчити на самому цікавому місці!? Нічого собі, наскільки я ненаситна жінка!)))) Я зрозуміла, що мені нагадує оце відчуття очікування - це як коли ми ще були маленькі, то серіали випускали тільки по 2-3 серії на тиждень, то і по одній взагалі і ти з нетерпінням очікуєш кожну, щоб дізнатися продовження!
Ів Енцані, Пхахаха я зла)))
Жартую)
Буду старатися випускати глави якомога швидше))) щиро дякую за коментар та за те, що читаєш)))
Так-так, там і навчилась хД
Хм, одного разу батьки залишили на столі у тарілці натертий часник з АТБ. На ранок на тарілці лежала синьо-зелена склизька маса
Олена Ранцева, Нічого собі…
То вони ще не відбулися легко?
Дякую за те, що подумки повернула мене у ботанічний сад в Штутгарті))
Олена Ранцева, Я писала по Познанській палярмі)) рада, що вийшло))
Ти зобов'язана написати трилер про цю квартиру та її мешканців!!!
Олена Ранцева, Тааак, цікаві персонажі))
Схрестимо пальці, щоб це не було пророцтвом... Мороз по шкірі
Олена Ранцева, У мене навпаки працює :D
Ангеліно, ось нарешті почала читати твою книгу і емоції захопили з перших рядків. Не люблю фантастику, бо вона з часом перестає нею бути і стає реальністю, не люблю писати коменти, але... книга зачепила тому, що я не раз задавала собі питання: в чому сенс нашого життя? Щоб просто жити, коптити повітря, народжувати дітей, виховувати собі подібних, сваритись, миритись, бути милосердними чи байдужими, хворіти , воювати, помирати. Тоді для чого жили? Одні гниють тілом, але мають душу, яка здатна сцілити іншу, а інші здорові тілом, але з гнилою душею, яка знищує інших. Невже в цьому промисел Творця, щоб довести людям одним їх ницість, іншим безсилля змінити світ на краще? Дякую тобі за книгу.
Ангеліна Александренко, Раз душа просить, то відмовляти гріх)
Дуже цікавий і захоплюючий сюжет! З нетерпінням чекаю на кожну главу, а поки чекаю перечитую по другому колу))
Ів Енцані, іууу дуже щаслива це чути!) безмежно дякую за теплі слова!) буду намагатися писати швидше))
Вітаю з новинкою! Оце той жанр, який я просто обожнюю! Є і філософія, і досконало зроблений науково-фантастичний світ з безліччю елементами антиутопіїї, і багато чого ще.
P.S. Зроблю невеличкий спойлер: моя 3 книга буде мати багато сохожих елементів з Вашою!
Любитель Книг, Дякую за Ваш коментар!) треба обов’язково буде почитати для натхнення!)
Вітаю з новинкою) легкого пера та багато вдячних читачів.
Наталі Паррел, Дякую!) взаємно!)
Скажу Вам це дуже перспективна тема! Сенс життя... Розумієте, навколо гарних слів, які перш за все мають сенс, можна створити просто величезний твір, який заслуговуватиме на визнання, тому моя порада буде якнайглибше спустися в глибини цих невідомих обріїв, а також в процесі додати ще декілька інтриг! Буде ще крутіше!
Любитель Книг, Дуже дякую!) вже дві глави на редагування, почали писати третю) це спонтанне о другій ночі оповідання надихнуло мене спробувати написати книгу)
Вітаю вас з новинкою!
Kalli de Narro, Дякую!)
Вітаю!))
Анні Ксандр, Дякую!)
Сюжет бомба!
Andrii, Дуже дякую!) думаю над тим, що зробити з цього щось більше, ніж просто оповідання)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати