(не) одна під дощем

Пройшов час і світ змінився. Він наче схожий на звичний нам, але все не так. Після пандемій та світових війн наше життя змінилося. Світ поділився всього на дві тоталітарні імперії, де постійний контроль та обмеження – стали нормою. Люди змінилися, вони стали байдужими та безмемоційними. Але що не так зі мною? Чому я не змінилась і досі відчуваю все? Невже я одна у цьому світі?
Я так думала до того дня, коли стояла одна під дощем посеред вулиці, поток людей проходив повз не помічаючи мене, я викрикнула на всю вулицю запитання: «В чому сенс цього життя?», як раптом, до мене звернувся оксамитовий чоловічий голос. І ось тепер ми разом з ним та його собакою в будинку на колесах через тисячі пригод та ризикуючи своїм життям, шукаємо своє вільне щастя за межами системи.